Топ отчеты
- Майский поход в Карпаты по Черногорью...
- Кто ответит за анархию? ВелоКрым, Сентябрь...
- Эта необычная местность отмечена на карте значком, который больше нигде на картах Харьковской област...
- Вело-лето: Через Карпаты в Закарпатье...
- Разбираем Novatec (Новатек) D042SB...
- Экскурсия на харьковский велозавод. Очень интересно....
- 700км по Чёрному морю: Одесса-Крым-Одесса...
Осень, когда Крым был общим
День 2. 31.10.2013. Четверг.
Мороз вночі був добрий - конденсат на наметах схопився льодом по нижньому краю тенту. Але дров вистачало, так що швидко зігрілися кавою, а там і сонечко до нас заглянуло, швидко піднявши температуру до комфортної.
8.30. Зібравшись, народ поїхав. Я стартую на 10 хвилин пізніше, давши їм трохи фори. Дорога по долині йде досить полого, можна спокійно їхати. Трохи уповільнюють тільки дрібні броди та ділянки з каламутними калюжами, де не зрозуміти де найглибше.
Уже набираємо висоту здолавши ділянку стирчака. Далі навіть стали їхати. Нехай й 1-1, але все швидше, ніж пішки. Ось тільки почали траплятися галявини з цікавими панорамами на Чатир-Даг, де складно була не пригальмувати. Ну і взагалі, осінній ліс під яскравим сонцем тішив око, піднімаючи настрій.
Після приєднання відгалуження від оз.Кугульнік, розпочався чергова ділянка крутого зльоту. При цьому ухил наростав поступово, і так само поступово учасники походу переходили на піший рух. Зрештою вже все штовхали велосипеди в стрімчак.
Через деякий час дійшли до примітного і знайомого по травню відгалуження на т/с Фінарос. Стоять мітки, хоча вже навіть забув, чи були вони у травні. Ще трохи штовхання велосипедів і добираємося до кінця стрімкого підйому. Далі ще трохи траверсної брудної дороги розбитою лісовозами з глибокими коліями, і виїжджаємо до пам'ятника партизанам. Ще трохи далі і ось вже ставок перед Науковим.
Ставок біля селища Наукове.
Швидко проїхали краєм селище астрономів, води у всіх вдосталь - до джерела Хан-Чокрак заглядати потреби немає. Проїхавши трохи трасою, звертаємо на грунтовку лівіше, й знову штовхаємо велосипеди у короткий, але крутий стирчак.
Піднялися на оглядові поляни під вишками стільникового зв'язку на Сель-Бухра. Залікові панорами головного хребта, але зараз в тому боці сонце - сюди треба надвечер завітати, аби отримати відмінні фото. Далі вже звичайний траверс хребта в бік Бахчисарая, якій закінчився цікавим спуском вздовж ЛЕП по гравійної дорозі з шаром камінців дрібних и не тільки, що додає адреналіну.
Дібралися до потрібного відгалуження ліворуч. Далі вже просто дорога по шару сухих голок через світлий сосняк. Перед самим джерелом Сарабей згорнули на відгалуження, яке призвело до підніжжя перемички між Чуфут-Кале і Тепе-Кермен.
Після підйому на перемичку під Тепе-Кермен робимо радіалку до печерного міста та обід. Світлана добровільно зголосилася посидіти з велосипедами, і ми чисто чоловічою компанією збігали на плато Тепе з печерами.
Далі все досить просто - спустилися з перемички у Тепе на трасу, яку перетнули і покотили на берег Качи.
Рятуемо бабусю
Забралися на перевал, далі більш менш полога дорога привела до храму св.Луки. Від храму вже знайомий спуск в долину до ставків, далі вже близько до околиці селища Високий. Тільки тепер, на відміну від травня, веду групу на перевал у бік селища Куйбишево. Готуючи маршрут якось не заміряв перепад висот, а виявилося стирчак тут пристойний, ще й їхати виходило далеко не завжди. А тут ще й сонце знову круто спікірувало за гори, різко стало сутеніти.
16.50-17.00. Піднялися на перевал над Високим. Без сонця зразу стало прохолодно, хоча тільки що пріли на підйомі. На спуску до Куйбишева можна відмінно розігнатися, але ми їхали вже в пізніх сутінках, навіть з фарами по дорозі, що потроху але петляє. Розганятися досить лячно. Хоча у мене начебто максимум 63 км / год велокомп зафіксував.
Потрапили в Куйбишеве вже майже вночі ... Лише початок шостої години, а темно - ось вона пізня осінь, після переведення стрілок на зимовий час. Але до запланованого місця ночівлі вже не так далеко .... Ніби. У повній темряві проїхали через В.Садове, у торговців, що зустріли, з'ясували, як потрапити до стоянки. Потім все-таки спробували схибити, але вчасно це помітив, внесли поправку і вибралися на потрібні галявини.
17.50. Почали шукати воду в долині вище Б.Садовая. Витратили на це багато часу. Бігаючи в повній темряві, по мережі сухих ярів, не відразу змогли знайти потрібне джерело. Санич навіть встиг збігати практично в верхів'я балки, проскочивши в буквальному сенсі в двох кроках повз хреста біля стежки з дороговказом на монастир з джерелом. Нічне орієнтування, особливо наприкінці насиченого дня - той ще квест.
19.00. Тільки в цей час почали розпаковуватися. Але .... Вечір довгий, можна все робити без поспіху.
День 3. 01.11.2013. П'ятниця.
Ніч була трохи тепліше ніж попередня, хоч народ все одно трохи підмерзав в легеньких осінніх спальниках. Ще й дощик навіть намагався мжичити, але начебто не дуже нас цим злякав.
8.30. Поснідавши і зібравшись, пішли до залишків вежі, замаскувавши велосипеди у кущах. Радіалка до Сюйренської фортеці із заходом потім за водою протривала до 10-ї години. Хмари і мрячка не дали нам всього побачити, але все одно залишки вежі та краевид з плато на долину Бельбек доставили купу задоволення.
Світлана над залишках муру фортеці.
Долина річки Бельбек.
Сюйренська фортеця
Краевид над селищами Б. там М. Садовими.
Наша компанія.
Піздня осінь у Криму. Десь там чекають наши речі з велосипедами.
Повернулися за велосипедами, трохи прогулялися вчорашнім треком і почали виштовхувати велосипеди з чергового яру. Далі все відмінно їхалося, ще й сонечко знову почало зігрівати нас та навколишній змішаний ліс.
Краевид з місця ночівлі.
Залишені у кущах велосипеди нас дочекалися.
Підїзжаемо до "Сфінксів"
10.50-11.15. Гуляли на "загривку Сфінксів". Світлана знову забажала залишитися з велосипедами, тому знову чисто чоловічою компанією бігали дивитися на цей зразок вітрової ерозії.
Краевид у східному напрямку від "Сфінксів"
Після "Сфінксів" спустилися на трасу біля ферми віслюків. Далі покрутили по трасі повз Мангупу в бік Севастополя. Для повноти вражень варто було б прогулятися на плато стародавнього міста, але це б забрало залишки світлового часу, та й як мені здалося, народ підібрався, що не особливо цікавиться такими об'єктами. Та й бували вже там, та й різнобарвне листя вже з дерев впало, раніше треба було їхати що б застати найбільш красивий Мангуп. Загалом, сьогодні головна мета - забратися на Куш-Каю, там був шанс застати "золоту осінь". Так що не особливо затримуючись покрутили вгору на перевал.
Так виглядають "сфінкси" знизу.
Біля ферми віслюків.
З вітерцем прилетіли до відгалуження на с.Рідне. В планах закладав варіант руху через це селище до броду через Чорну річку в районі Алсу, з подальшим підйомом до залишків підземного командного центру. Народ якось не палав бажанням тягати велосипеди на горбу, так що покотили далі по асфальту до нормального мосту через р.Чорну біля с.Хмельніцкое. Знайшли спокійне місце на березі і розташувалися на обід. Хто хотів, встиг влаштувати ще прання, Валера навіть скупався у холодній річці.
Обід біля Чорної річки.
Відпочивши , поїхали в підйом на трасу Сева-Ялта у Семякиних висот. Ну, і зрозуміло далі знову покрутили в тягун по трасі з активним рухом транспорту.
Пригальмував навпроти скелі "Нефертіті". Як раз слушне місце для відпочинку після довгого підйому. Показав малопомітну скелю, за одне ніби і відпочили, а там вже не далеко до закінчення підйому біля Гончарного.
За Гончарним пішов вже новий етап підйому на Ласпінський перевал. Головне було не проскочити потрібний відворот в бік Куш-Кая, після якого пішов вже спокійний підйом через тихий осінній ліс по порожній дорозі.
Підйом на Куш-Кая не такий і важкий, хоча в другій половині стирчака попадалися злети, на які простіше було підніматися пішки. Але турбував не так підйом, скільки сонце, що стрімко падало за гори. На край урвища з'явилися з останніми променями сонця. При цьому Байдарська яйла вже була в тіні, тому вдалих кадрів зафільмувати слабенькими камерами не мали змоги. Як же швидко сутеніє пізньої осені. З Куш-Кая виїжджали вже в сутінках, завбачливо діставши ліхтарі, які скоро дуже знадобилися при русі по розбитій дорозі уздовж «великого вольєра».
Погляд з Куш-Кая на Ласпі
Відгалуження в сторону Кокія-Кая було навіть перегороджено, але я то знаю, що далі йде нормальна дорога. Обійшли, а там недалеко вже відгалуження до джерела Демір-Капу-Чокрак. Залишивши велосипеди швидко збігали набрати води. Джерело ледь сочилося, але нам цілком вистачило. Рік тому джерело виглядало трохи краще, була чашка ...
Спускатися по грейдерній дорозі в темряві тим, хто їхав вперше, було лячно, тому йшли пішки. Ну, а далі і так крутий зліт, де і на порожньому велосипеді мало хто заїде.
Ближче до сьомої піднялися до капонірів Кокія-Кая. Вибрали, де хто стоїть ... загалом, звичайний довгий осінній вечір. Хіба помітно підморозило та вітер піднявся, так що навіть біля вогнища було зовсім не затишно сидіти.
Комментарии