Стрипа-Дністер. Байди. Літо 2022

Зробив відео-звіт про похід на байді на межі червня-липня 2022го року по річкам Стрипа та Дністер. Подорож складалася з двох частин: спортивний похід ІІ категорії по Стрипі та Дністру до Заліщиків з групою, та далі по Дністру до Жванцю вже соло. 13 днів у дорозі та якщо все зібрати – коло 260км.

Через військовий стан в Україні була потреба оформити додаткові дозвільні документи. Це зайняло багато часу, тому подорож посунулася з травня на кінець червня, коли рівень води вже критично впав. Тай обрання саме Стрипи було продиктовано бажанням пройти річку з порогами, а майже всі інші річки в Україні з порогами мали занадто багато мостів під якими не дозволяли проходити війскові. А на Стрипу пустили... хоча по факту носити байди все рівно довелося.

До того ж десь за тиждень до початку походу по Поділлю пройшла сильна буря, навіть загинули люди. А нам довелося долати на Стрипі додаткові перепони: повалені у русло дерева, та місцями змінено русло з додатково принесеним камінням. Хоча головне що заважало – низький рівень води. Тому велику частину шляху ми пройшли пішки, проводячи байдарки або навіть тягнучи їх по камінню мілководдя. Це також вкрало задоволення через проходження багатьох цікавих порогів не на веслах, а пішки.

У групі були дві байди Zelgear Spark 370 та Spark 450, повністю надувні. Я ж сам йшов на Neris Smart Pro S з каркасом та надувними бортами. Наявність металевого кільсона на відміну на плоске дно з балонами у Spark-ів дуже заважало при проходженні відрізків мілководдя. Там де повністю надувні байдарки з зупинками та проходили, я вставав намертво, бо каміння «хапало» за каркас. Вдалося пройти без великих порізів, але нахапав багато дірок навпроти елементів каркасу. Балони бортів втримували байду від затоплення, але через набрану воду, ще більше падала швидкість, маневреність та сідав глибше, що тільки збільшувало кількість зупинок.

Все вище сказане доводить, що ходити по Стрипі треба тільки, коли є достатньо води у річці. Та краще всього обрати повністю надувні короткі байдарки з балонами по дну. Та треба врахувати, що по Стрипі треба проходити багато гребель, крім технічних, вистачає побудованих бобрами. Місцеві рибалки та власники птиці не гребують валяти дерева в річку, для появи ставків… Тож… сміття та перешкод у Стрипі аж занадто.

По Дністру ходив на байдах у 2010. Як раз фінішували у Заліщиках. Та кілька разів бував в цьому районі Дністра на велосипеді як літом так й восени (травень, червень, серпень та жовтень). Та ніколи я не бачив такої низької води на Дністрі. Річка перетворилася на низку запруд, де греблями слугували перекати. Через спеку вода дуже грілася на мілководді, ще й вона перемішувалася на перекатах, тому спека давила як від сонця з неба так й від води. Це додатково вказує, що, збираючись на Дністер, треба мати на увазі «зупинку» річки в спеку при падінні рівня води.

З цікавинок, що ми мали можливість подивитися на Стрипі: Зарваницький духовний центр, рештки фортеці Підзамочок, рештки печерного монастирю біля с.Рукомиш, Русилівські водоспади, Дністровський каньйон… На Стрипі ще вистачає цікавого, але затримки не дозволили все побачити. Але я самостійно раніше відвідував велосипедом залишки фортеці у Бучачі, Язловецький замок та монастир біля нього. Дуже красиві краєвиди відкриваються з Червоної гори над впадінням Стрипи у Дністер. Та й у подорожі по Дністру варто відвідати залишки замку у с.Чернелиця, водопад Джурин з залишками містечка Червоноград. Там вже бував неодноразово, хоча з задоволенням відвідав ще, якби вистачало часу. Також вже кілька разів відвідував Окопи, Хотин, Кам’янець-Подільський та ще кілька замків на Подділлі, хоча вони вже розташовані поодаль від Дністру й їх відвідини підходять під подорожі без байдарок.