Осень, когда Крым был общим

Хм... уже и забыл, что так и не опубликовл отчет... все писалось еще зимой 13/14-го, отложил публикацию... Нет ничего более постоянного, чем временное. 

"Осень, когда Крым был общим" (вело, Крым, октябрь-ноябрь 2013)

Дальнейшее повествование будет на украинском по нескольким причинам, хотя русский для меня - привычный и родной язык... да и отчет писался изначально на русском, а уже на этапе верстки пришла мысль его перевести. По ходу чтения, наверное, многие заметят по многочисленным ошибкам перевода. Во-первых, сменил язык повествования чтобы указать, во время описываемой поездки полуостров еще считался всеми украинским - язык изложения будет этакой временной привязкой. Во-вторых, хотелось бы показать, что для тех, кому интересна суть отчета, не важно на каком языке идет повествование. В третьих, как-то показать, что после… юридически все-таки захвата Крыма, добавилось проблем и вопросов для поездки на "солнечный полуостров", при этом без всяких реальных улучшений или каких других бонусов. И тут нет речи про срач на предмет, Киев или Москва имеют больше прав на Крым, так как это все глупо звучит, если поднимать историю полуострова за несколько тысячелетий (краткая подборка народов, населявших Крым последние тысячелетия). Все просто - пока Крым был украинским, вопросы поездки касались только свободных билетов, и не надо было думать о том, что значиться в прописке, какие цвета носишь... да вплоть какие знаки на машине. Вот поэтому, решил сделать отчет на украинском. Кому такие объяснения все равно не подходят, могу предложить ответить самим себе, как это так получалось, что в 13-14м столетии  в Крыму почти два столетия более-менее спокойно без серьезных войн и кровопролитий (как для того времени понятно) сосуществовали христианское княжество Феодоро и Крымское ханство Золотой Орды. Кому тогда принадлежал Крым? Р) Тот, кто знает ответ, поймет причину моего выбора языка изложения. ;) Дальше уже без всякой политики

Власне ідея походу народилася дуже просто. Вже давно полюбляв відвідувати Крим під час золотої осені. А, ще, може хто згадає, на початку жовтня у 2013 було навіть занадто зимно, місцями навіть сніжок присипав, тож природно хотілося прихопити останні теплі дні, а як не в Криму це краще і дешево можна було зробити. Тим більше дуже хотілося ще побувати на відносно теплому морі. Особливо після прогулянки по засніженим Карпатам. Хоча,там удень якраз деколи було навіть спекотно, але вночі було вже зимно, до мінусів та й .... моря то все рівно немає. 

Загалом, повернувшись з піших Карпат в середині жовтня, кинув клич по знайомих, що збираюся в короткий велопохід до кримської «золотої осені». Компанія швидко зібралася, але тут у деяких почали з'являтися питання з відгулами на роботі, погода якось не дуже тішила - хотілося тепла і сонця, а там синоптики все обіцяли хмари та дощик. Звичний і зручний 81й поїзд Харків-Симф ще й став ходити через день, скасовувати кілька російських потягів, що при збереженні то й самої кількості пасажирів привело до зникнення вільних квитків за пару днів до відправлення. Загалом, старт зсунувся зовсім на останні дні жовтня, і якраз «золоту осінь» ми заскочили тільки місцями. Хоча то може листя осипалися швидко в лісах через різкий холод на початку жовтня. Але, це не завадило нам отримати задоволення від пізньої осені в Криму в мирному Криму зразка 2013-го року. Сподіваюся, опис поїздки теж принесе вам хоч частину того задоволення.

День 1 30.10.2013. Середа.

Рано вранці вивантажившись з рідного 81-го на перон у вологій мрячці. Не дуже поспішаючи, зібрали велосипеди та стартуємо. Проскочивши на вокзал, вивів групу на набережну Салгира. Уздовж річки дісталися до парку Салгирка від Таврійського університету. Якраз тут до нас почали крізь мрячку пробиватися промінчики сонця, і вогка завіса почала потроху танути. Звичайно на травневі тут було веселіше, але і зараз є що подивитися, квітучій розарій подарував багато позитиву. Вироби ковалів теж виявилися веселим доповненням до скарбнички вражень. Від парку піднялися на плато Неаполь Скіфського. Під сонечком добре, тепло, якраз приємно посидіти на краю обриву і підкріпитися. 

Після сніданку привів групу до входу в екскурсійну зону Неаполя Скіфського. Ще було занадто рано, екскурсовод не з'явився, але охоронець згодився б нас пропустити узявши звичайну плату. Я тут вже бував, то ж запропонував на час екскурсії посидіти з велосипедами, але група якось не палала бажанням гуляти по залишкам брами без розповіді працівників музею про історію скифів. То ж стисло описав, що тут було пару десятків століть тому з того, що залишилося ще в пам'яті.

Від Неаполь Скіфського доїхали до Меморіального кладовища часів війни 1853. Виявилося нічого особливого, а ось вибиратися від нього в крутий підйом, куди і порожнім важко йти, а з вантажем те ще задоволення. Добре хоч він зовсім короткий.

Близько мотодрому, на межі міста вже не витрималися і зупинилися перевдягатися. Під лагідним сонечком дуже тепло. Можна сказати навіть спекотно. Все, тимчасово виїжджаємо за межі Сімферополя.

На вершині пагорба у селища Обрив. Ось тут було дійсно красиво, от тільки стіна туману північніше обмежує огляд. А ось краевид в південну сторону зігріває одним своїм виглядом. Незвичайна була картинка, що дуже різнилася від напрямка погляда.

З оглядовиї кручі спустилися у Чумакарську яр. Тут знову потрапили в смугу прохолоди від шару хмари-мрячки, що стоїть північніше. Піднімаючись вгору по яру проїхали повз постапокалиптичної картини – ставок-калюжа завалений покришками, краем якого розсілися рибалки. Що вони в цій калюжі сподівалися зловити, так і залишилося таємницею.

Біля комбікормового заводу за районом Фонтани, рухаючись вже зовсім під ковдрою низької хмари-мрячки, зупинився описати товаришам варіанти подальшого руху. Обговоривши та зваживши всі за й проти, вирішуємо не підніматися на Таш-Джарган. Останні півгодини їхали в холодному, вологій і щільній мрячці, побоялися, що на вершині теж не буде видимості. Але важливіше, що це заощадить час і сили.

Внутрішня куєста.

Далі нудний підйом вгору по Холодній балці, здебільшого котра виправдовує свою назву. Але вирвавшись на простір за межами балки, знову вибралися з під холодної ковдри хмари-мрячки. Тут добре, тепло, видно, що кручі Таш-Джарган гріються в променях сонця. Навіть жаль з'явився, що знову не дістався до його гротів. Але, заспокоїв себе, що значить буде привід ще раз сюди навідатися (хто ж знав, що буде через кілька місяців :/ ). Та й мені то ще добре, я був на сусідньому Скіфській мисі, і знав яку красу звідти можна побачити, а ось решта групи це пропустили..... Але начебто ніхто з цього приводу не жалкував. Вони навіть не захотіли їхати по грунтовці під обривами, віддаючи перевагу більш зручній асфальтовій трасі. Гаразд, попереду нас же чекав швидкісний спуск, так що утеплилися від зустрічного вітру і полетіли вниз в долину р.Альма.

Річка Альма.

Переїхали р.Альму (води вистачило тільки намочити покришки). Починаємо підйом до Бакла. Підйом виявився досить крутим, ніби і не такий вже зліт, але крутити найбільше припадало на 1-1 або 1-2. Так що, як вибралися на просторий луг біля підніжжя Бакли, то спершу попадали додолу відпочити перед останнім крутим злетом до городища.

13.40-15.00. Обід на городищі Бакла. Ну і звичайно бігали розглядали печери, зразки вітрової ерозії ... просто грілися на м'якому осінньому сонці ... Добре, загалом, провели час. Словами той приємний стан занадто довго і важко передати. 

Омммммммммммм....

Далі вже розвіданої в травні дорогою повів групу до Скелястого, хіба згорнув на більш коротку і зручну дорогу повз карьер.

Осінь у Криму.

Спустилися до озера-кар'єру Скелястого. Вода крижана, але це не заважає їй вражати пронизливістю ультрамаринового кольору. Знову затримка на фотографування. 

Уся наша компанія.

Від щастя можна й політати.

Проїхавши деякий час асфальтовою дорогою на Наукове, завернули біля мосту в Трудолюбівці. У магазині перед цим прикупили велику баклажку води, бо пам'ятав, що восени джерелам дуже довіряти не варто. 

Далі їхали грунтовкою, вздовж долини. Сонце за враженнями мало не впало за горизонт. Поспішаючи через сутінки, веду групу вгору по долині р.Бодрак.

16.40-17.10. Пошуки джерела "Чортова криниця" (знайшли в 1,5 м від дороги, ледве сочився, водозбір забитий гнилими листям) і вибір зручного краю у галявинки. Із заходом сонця різко похолоднішало. Але начебто всі нормально утеплилися і сильно від цього не страждали. Хіба ще для зв'язку з рідними і для контролю справ деяким довелося лазити вгору по схилу, щоб потрапити у зону дії мобільного зв'язку - на дні долини телефони зовсім не бачили покриття.

Next