Чорногірський хребет

Зважаючи на те що був кінець червня,а саме в цей час на Чорногорі квітне рододендрон то нам захотілося сповна насолодитися цим явищем.Тому маршртут складений,квиточки куплені.Вирушаємо до Ворохти де годинку чекаємо наших друзів з Одеси.За цей час докупили продукти і домовилися про трансфер ще й був час помилуватися річкою Прут яка протікає неподалік вокзалу.

І от ми їдемо на зустріч пригодам.Добротною дорогою доїзджаємо до Ільців,а далі в саму Дземброню дорога в поганому стані.Нас водій висаджує біля церкви де починається маршрут до полонини Смотрич.Обідаємо та трохи відпочиваємо від дороги і в 15 годин виходимо на маршрут.

Починається підйом,припікає сонечко а ми доходимо до столика де зупиняємося передихнути.

Далі на дорозі зустрічаємо невелику гадюку я намагається хутко втекти.Ось вже видніється полонина Смотрич і одноіменна гора позаду.

Біля великого буку знаходимо тінь де примостилися споглядаючи вниз на село.На полонині є сироварня де можна придбати сир та молоко,стоїть пасіка.

Через сироварню проходимо до джерела де поповнюємо запаси води йдемо далі.

Дорога закінчується і починається мальовнича стежина в лісі з камінням.Петляючи доходимо до Дзембронських водоспадів невеличка зупинка і прямуємо далі

Вийшовши на перемичку перед Вухатим каменем милуємося чудернацьких форм камінням,тут вже починає квітнути рододендрон.Плануємо стати на ночівлю перед виходом на хребет.Знизу біля руїн притулку ночує велика група ми спускатися туди не захотіли.Заночували неподалік від стопчика з вказівниками.Бистренько ставимо намети,готуємо вечерю і спати.

 

Наступного дня неквапливо збираємося снідаємо і вирушаємо в сторону хребта.Хочемо піднятися до обсерваторіії і потім далі рухатися по хребту в сторону озера Несамовитого.Стежка подекуди проходить через сніжникі то робимо зі снігу сніжки і натираємо собі руки та ноги щоб не було так жарко.На хребті рясно квітне рододендрон і інші квіточки.

Навкруги одна краса куди не кинеш оком.Вирішили залишити наплічники знизу і піднятися на гору радіально.Крок за кроком ми долаємо відстань і ось ми на вершині.Тут на Марину чекав сюрприз,Сергій зробив їй пропозицію і вона погодилась.Тому мої вітання,будьте щасливі))

Зробили фото обійшли навколо обсерваторії і пішли до низу.Забравши наплічники рушаємо далі по хребту.Доходимо до гори Дземброня,попереду видно гору Менчул яку ми обходимо траверсом.Така участь чекала і гору Бребенескул.

Погода була сонячною і жарило добряче.Обходимо озеро Бребенескул,на Гутин-Тамнатик теж в стороні.Йдемо до гори Ребра,зліва відходить красивий хребет.Він мене зацікавив і хочеться там якось побувати.До речі може там хтось ходив?

Починає погіршуватися погода і ми прискорюємося щоб встигнути дійти до озера і поставити намети.Але не так сталося як ми планували.Почав йти дощ який перетворився на град і безжалісно нас лупив по чому заманеться.Прийшлося нам спускатися при такому божевіллі до озера,там стояло вже декілька наметів.Шукали місце де можно хоть якось було поставити намет,але стояла вода навкруги і вітер не давали змоги це зробити.Знизу піднялася група десь чоловік з 10,трохи повагавшись вони пішли назад до Заросляка.Ми теже вирішуємо туди спускатися й шукати прихисток там тому що були повністю мокрі і сенсу ставити намет у воді немає.На верхах до зони лісу стежина перетворюється в потік і ми йдемо по воді.В лісі трохи краще з стежкою.За три години мі спустилися на Заросляк,там не було вільних місць.Ми приютилися на вежі рятувальників де змогли передягнутися і заночували.

Третього дня Марина та Сергій повинні були їхати додому,тому ми прощаємося і далі вдвох йдемо на Говерлу.Погода наче не погана.Попереду й позаду йде багато людей які теж хочуть туди потрапити.Потихеньку ми підіймаємося на вершину тут людно я Вам скажу.

Трохи відпочиваємо,робимо фото і спускаємося в сторону перемички.Накрапає дощик тому вирішили перечекати в будиночку у підніжжя Говерли.Там і перекусили заодно.Дощик то сіє то туманом все встеляє а нам хочеться краєвидів тому чекаємо поки все менеться.

Ось нарешті прояснення і ми вирушаємо до полонини Гропа де будемо ночувати.Попереду цікаві місця,зупиняємося для фото.Далі  йдемо через ліс та деякі полонинки і ось на решті ми на місці.Знаходимо прихований будиночок якого так не видно з дороги і стаємо там на ніч.На полонині пасуться коники,доречі при нас народилося лоша.З полонини добре видно хребет Кукул.Потихеньку темніє і ми лягаємо спатоньки.

 

Коники вночі бігали навколо хатини і трохи нам не давали спати,але ми виспались.Зранку неспішні збори і дорога до низу.Ми йдемо в Козьмещик по дорозі зустрічаємо туристів які йдуть на Говерлу.Доходимо до притулку там робимо невеликий відпочинок.

Після чого дорогою вздовж річки тримаємо курс до Петроса.Спочатку йде полога дорога якою йти одне задоволення.А далі починаються підйоми які ми поступово долаємо.Потихеньку доходимо майже до полонини Головчеська,але нас застає дощ.Ми сховалися під смереками та перечекали коли він закінчиться.На полонині багато відпочивальників яких сюди привезли машинами.Колиби всі зайняті місцевими,а деякі просто під замком.Ми знайшли одну стареньку з проламаним дахом і вирішили заночувати там.Зверху щоб не текло ми примудрували тент від палатки так собі і спали.

Ранком прокинулися від дзвіночків овець та крику пастухів які виганяли стадо в гори.Сьогодні на нас чекав Петрос.Через полонину виходимо до підніжжя й трохи перепочиваємо милуючись Говерлою з однієї сторони а Петросом з іншої.Але треба йти і ми йдемо.

Поступово нікуди не поспішаючи ми підіймаємося все вище і вище.Стаємо для відпочинку і фото.На схилах квітнуть різні квіточки і краса навкруги

.

Виходимо на вершину,трохи розгулявся вітерець і виривається невеликий дощик.Чекаємо трохи коли розпогодиться і мандруємо собі далі.Добре накатаною дорогою ми йдемо в сторону гори Шешул.Навкруги розкинулись полонини з худобою.З дороги звертаємо на стежку до полонини Шумнєска.

 

Вийшовши до столика з лавками ми трохи підкріпилися і вирішили йти через Шешул.

Півгодини пробираючись вільшаником який добряче потріпав мій каремат виходимо наверх.Краєвиди просто суперові!Видно як на долоні Чорногірський хребет,Мармароси і Свидівець.Неймовірні відкриваються краєвиди хоча цю гору багато ігнорують проходячи траверсом.Ми не пошкодували що сюди потрапили.Далі видніється гора Копиця до якої ми пішли далі.Поседівши на вершині почали спускатися до полонини Кінець.

 

По дорозі майже наступив на невеличку гадюку.

З гори було видно не одну колибу.По дорозі пішов розвідати колибку але вона була зачинена.Видно було що її тільки будують.

Далі доходимо до кошари на полонині Дідова.Там розмовляємо з малим вівчарем на рахунок колиб але все зайнято.Під час розмови на стола до мене зненацька плигає маленьке козеня,наробило переполоху.Ми йдемо трохи далі до розваленої колиби де ставимо намет,там є вода.

Вночі трохи дощило,але ранок був чудовим.Висунувся з намету а навкруги ті ж самі дзвоники.Трохи поспілкувалися с вівчарем про їхнє життя на полонині.Не спішно збираємося і вирушаємо далі.

Дорога йде буковим лісом де зустрічаються справжні велетні.Потихеньку виходимо на відкриті галявини хребта поблизу гори Штевйора.Рухаємось траверсом хребта через верхи села Розтоки.Знаходимо красиве відкрите місце з столиком та лавками з прекрасним видом на рахівські гори та сам Рахів.Там звісно перепочили та переобідали.

Але потрібно йти і тому ми вирушаємо.Проходимо монастир який розташований в красивому місці.

І далі потихеньку починаємо спускатися до місця де зливаються біла та чорна тиса.Спуск місцями дуже стрімкий,але поступово ми спускаємося і ось ми на початку Рахова.Заходимо в магазин за морозивом і насолоджуючись його прохолодою прямуємо в центр Рахова.Квитки на руках,а потяг тільки завтра.Тому ми вирішили заночувати в хостелі і відмитися після недільної прогулянки.

А наступний день відпочивали майже півдня нікуди не поспішаючи.Вийшли за годину до відправлення щоб купити в дорогу продукти.Далі дорога до рідного дому…