МОКРИЙ СПЛАВ по Ворсклі (Климентове (Сумська облас

МОКРИЙ СПЛАВ по Ворсклі (Климентове (Сумська область)- Михайлівка (Полтавська область)) — 2020 рік

Перш за все цей звіт пишу для тих, хто планує сплавитись цим маршрутом, або розглядає Ворсклу як варіант.

Цьогорічний сплав не був найдовшим, не був найвіддаленішим від Краматорська та і звісно не був найнасиченішими екскурсіями (їх, на жаль, взагалі не було), але він став наймокрішим за усі часи. І хоча прогноз погоди нам заздалегідь малював мокрі перспективи, такої кількості поспіль (дощових) днів, ми не очікували. Але про все по черзі...

 

ТРАНСФЕР ТУДИ

30 травня (субота)

 

Виїхали з Краматорська на початку сьомої ранку, щоб без зайвого перевищення швидкості дістатися в зручний час до села Климентове (що біля Охтирки) Сумської області. У зв`язку з обмеженою кількістю вільного місця в автівках (на дві машини — дві Таймені двійки, одна трійка, купа особистих речей та ще й шість мандрівників-байдарочників), було прийняте розумне рішення — всі продукти закупити вже після прибуття на місце стапелю. Тим більше автівки збиралися залишати в Охтирці.

Мали два варіанти місця стапелю: якщо буде сухо то обираємо “дикий” — на лівому березі Ворскли, після мосту (50°22'52.3"N 34°55'03.0"E), або “цивілізований”, у разі дощу - на правому березі до мосту (територія бази відпочинку “Хуторок” 099 460 52 11 Михайло (50°23'12.1"N 34°55'40.9"E). Злива супроводжувала нас майже весь маршрут, тож “дикий” варіант стапелю відпав. Обрали можливість перший день та вечір гарантовано посидіти за столом під навісом, багаття розпалювати сухими дровами, користуватися туалетом і душем та останній раз перед сплавом підзарядити ґаджети від електричної мережі. Територія бази чиста і доглянута. Великий піщаний пляж. Купа маленьких та більших альтанок. Приємно і затишно. Питної води на базі немає, але відносно недалеко є криниця. За перебування на території, користування великою альтанкою, використання дров та влаштування наметового містечка, заплатили смішні гроші — 160 грн.

 

 

Речі розвантажили і почала крапотіти мжичка. Водії поїхали ставити автівки і робити продуктову закупку. В Охтирці вибір продуктових магазинів великий, тому закупівля продуктів пройшла успішно — все, що планували, знайшли і придбали.

 

ПЕРШИЙ СПЛАВНИЙ ДЕНЬ (ретроГРАДний)

31 травня (неділя)

 

Справа в тому, що в 2016 році частина команди вже сплавлялася Ворсклою і дільниця від Климентово до Чернеччини тоді зайняла частину передостаннього і останній сплавний день http://xt.ht/xtreport/0--plav-po--orskle---2016 Нам настільки сподобався “драйвовий” етап Ворскли після Климентове: з швидкою течією, буреломами та оводами, що вирішили цього року повторити (стосовно оводів, то жарт). Стартанули о 9.45, пройшли під будівництвом нового мосту. А чотири роки тому на мосту була прикріплена попереджувальна табличка.

 

 

 

Сподіваюсь, що будівництво скоро завершиться і він буде радувати своєю якістю і водіїв і байдарочників.

 

 

Перманентно йде дощ.

 

 

Тільки змирилися з цією халепою, пішов ГРАД. Ну град, так град, у нас особливого вибору вже немає.

 

 

Не встигли злякатися, як дісталися Чернеччини і стали біля 18.00 на ночівлю на лівому березі річки, майже навпроти Свято-Троїцького Охтирського монастиря (50°18'36.4"N 34°50'03.7"E).

Величезна галявина, на якій у 2016му було не проштовхнутися від відпочивальників, вся геть заросла травою. Все тому, що дорогу, яка вела з Охтирки, перегородили для проїзду і зараз це місце взагалі не підходить для того, щоб тут влаштовувати фінішну стоянку.

 

 

Але нам до фінішу ще далеко, тому, крім зарослого берега (ну і звісно дощу), нас нічого не хвилює. Вечеряємо та розповзаємось спати.

За день пройшли 18 км.

 

ДРУГИЙ СПЛАВНИЙ ДЕНЬ (короткий)

1 червня (понеділок)

О 5й ранку знов пішов дощ. Повиповзали з наметів на сніданок, але зрозуміло, що під дощем збирати наметове містечко ніхто не буде.

 

 

Дочекалися закінчення дощу, зібрали речі і тільки-но залишилось зняти навіс над столом, знов прорвало небо. Перечекали-перебухали зливу і ближче до опівдня погребли вже ніким з нас неходженим маршрутом. Річка спокійна, води завдяки дощам багато і вона прозора, сміття мало. Проминули Буймерівку. Будинки стоять безпосередньо впритул до берега. В деяких місцях, паркани озброєні табличками “ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ”, мабуть з натяком - “туристам-водникам тут не раді”. Після Буймерівки зупинилися на перекус.

 

 

 

Після чергового дощу, почали шукати місце для ночівлі. Біля 17ї зустріли пастуха, який нас зорієнтував, що ми зараз біля села Пилівка і що треба зупинятися за поворотом, бо далі нормальних місць не буде (50°13'53.2"N 34°46'40.7"E), а наша команда тільки цьому і рада. Швиденько поставили намети, натягнули над вільним майданчиком навіс і під дощем почали готувати вечерю.

 

 

Протягом усього вечора та ночі лило. Цікаво те, що майже в місці ночівлі Ворскла перетворюється на дрібненьку річечку, а повноводним руслом тече вже річка Киселиха (саме так пише google maps)

 

За день пройшли 16 км.

 

ТРЕТІЙ СПЛАВНИЙ день (сухий)

2 червня (вівторок)

 

Зрання дуже повільно збиралися, бо все навкруги було мокрим. Поки розігріли сніданок на багатті з сирих дров, поки просушили намети та вологі речі, знов стали на воду майже опівдні. Перший раз за сплав відчули, що вже прийшло літо — небо чисте, Сонечко і світить, і гріє, небо тимчасово вимкнуло зливу.

Біля 13ї догребли до автомобільного мосту біля села Лутище (50°11'53.3"N 34°45'07.4"E).

 

 

Потрібно вже було поповнювати деякі запаси їжі (так, добре, закінчилось пиво), тому стояло питання щодо походу до магазину. Тут і слід було зупинитися і прогулятися 800 метрів до магазину в Лутище (від мосту по дорозі на південь, на Т-образному перехресті праворуч і на наступному перехресті ліворуч і далі по вулиці впираємось у маленький магазин, а правіше від нього метрів 50 майже “супермаркет”). Але ми щось провтикали і погребли далі. А коли зрозуміли свою помилку, були вимушені зупинятися у когось в огороді та пхатися до магазинів мало того, що через кущі, з купою поворотів, так ще й метрів на 200 далі. “Супермаркет” з розряду — “ВСЕ Є!” звісно крім пива на розлив Працює з 8 до 18, перерва з 13 до 14. Запаси поповнено, гребемо далі. Після Лутище, знов непомітно для себе повертаємось в русло Ворскли.

Після 18ї в районі села Українка зупинилися на ночівлю на лівому березі (50°10'20.0"N 34°42'51.9"E). Місце гарне: є стіл з лавами, багато дров, багато місця для наметів, але не дуже зручний вихід з байдарок на берег.

 

 

По теплій погоді скоріш за все будуть величезні проблеми з комарами, бо біля стоянки добрячий клаптик стоячої води. Але нам з погодою “пощастило”, тож хоч «кровосісі» нам не дошкуляють. Повечеряли та попадали відпочивати.

 

Пройдено за день 18 км.

 

 

ЧЕТВЕРТИЙ СПЛАВНИЙ ДЕНЬ (обносний)

3 червня (середа)

Аж не вірилося, що зрання не було дощу. І хоч намети за ніч покрилися росою, все швиденько висохло і ми після ситого смачного сніданку зібрали речі і погребли в чудовий день. Навкруги краса: могутні дерева та безкрайні луки, лелеки та журавлі, підорлики (пірдоліки — з легкої руки орнітологів початківців) та качки, ну, і, звісно, купа інших неідентифікованих птахів.

 

 

 

Зустріли навіть білого лебедя, який всіляко намагався нас відволікти, мабуть, від гнізда схованого в очереті.

 

 

 

Риби не бачили, втім, як і рибалок, мабуть, - несезон. Так за спостереженнями, біля опівдня догребли до автомобільного мосту на Куземін. На мосту видно напис “МАГАЗИН 50 м” зі стрілкою праворуч.

 

 

Шляхом натурних випробувань з'ясовано — магазин за вказаною адресою, відсутній. Гребемо далі зі сподіваннями поповнення запасів їжі (ну ви зрозуміли). За пару годин нас зустріла перша гребля (50°06'55.3"N 34°41'31.0"E) — 60й км сплаву.

 

 

Обноси робили правим берегом. Не можу сказати, що сам процес сподобався (майже для усіх він був першим цивілізованим), але й особливого негативу від цієї події не отримали. Частину речей переносили окремо, а більшість залишалася в байдарках, які ми транспортували в чотири руки.

 

 

Байдарки спускали на воду на найвіддаленіших від греблі плитах. Там не така швидка течія і є можливість безпечно завантажити байди.

 

 

 

На цьому березі до дамби є велика зручна альтанка. Звісно, перший обніс це така подія, яку гріх було не обмити, ну і заразом, щоб двічі не зупинятися ще й пообідали-перекусили.

Відразу за греблею перетнули кордон між Сумською і Полтавською областями.

Біля 16ї зупинилися на лівому березі перед мостом на Котельву (наголос на останню літеру) — Батьківщину Сидора Ковпака.

 

 

Приблизно годину витратили, щоб дістатися автостопом до центру цього селища міського типу, закупитися в реальному супермаркеті і повернутися на таксі до річки. Накрапував “довгоочікуваний” дощик, тому, як тільки відгребли від моста, за 500 метрів, стали на ночівлю на правому березі (50°04'09.4"N 34°42'51.5"E).

 

 

Дуже зручне місце: пологий вихід із води, рибацький поміст, невеличкий піщаний пляжик, альтанка, довгий міцний стіл із лавами, облаштоване місце для багаття зі столом та лавами, є дрова, велика дільниця рівної поверхні для наметів, туалет, сосновий ліс, є ґрунтівка для під`їзду.

Вечір пройшов стандартно — приготували вечерю, смачно посиділи, під дощик порозповзалися по наметах.

 

За день пройшли 16 км

 

 

 

 

 

П`ЯТИЙ “СПЛАВНИЙ” ДЕНЬ (рибна дньовка)

4 червня (четвер)

Всю ніч ЛИЛО настільки рясно, що перший раз пожалкував, що не обкопав намет за периметром - зрання “вийшов” в калюжу. Після ранкової кавової наради — капітан наголосив, що рибний день оголошується дньовкою. Ранковий дощик обурився і почалася злива. Запорукою вдалого рибного дня була наявність риби. Тому наш штатний рибалка обрав із членів команди декілька найбільш досвідчених у рибалці помічників і відправився ловити рибу на “паперового черв’яка” — тобто в найближчий супермаркет. День — лінь. Тільки готували їжу та їли. А, ну і, звісно, друга частина дня теж була залита рясним дощем. Коротше, для сплаву — безглуздий день, для відпочинку - саме те)).

 

ШОСТИЙ СПЛАВНИЙ ДЕНЬ (довгий)

5 червня (п`ятниця)

 

Швиденько стати на воду не вдалося. Поки все просохло, поки завантажили речі, поки прибрали сміття — стали на воду об 11.30. За пару годин дісталися чергової греблі (50°00'60.0"N 34°42'26.7"E), це тільки 77-й кілометр сплаву. Обніс робили лівим берегом. Більш менш нормальний вихід на берег і спуск після греблі.

 

 

За традицією зробили перекус-перебух.

 

 

Нотаток: по лівому берегу відразу після греблі за деревами є зручна альтанка, а поруч велика дільниця на якій зручно встановити наметове містечко. Непогана стоянка для ночівлі, з одним нюансом — доволі гучний шум води з греблі.

 

 

Нам про ночівлю думати ще рано, тож завантажуємось і гребемо вперед. Гадаю, що не потрібно нагадувати, що цьогорічний сплав має назву “Мокрий”, тож нашу команду знов накриває прохолодним дощем.

 

 

З кожною краплею, гарний настрій команди поступово змивався, як дешевий грим із обличчя втомленого блазня. Тож просувалися в надії вже десь зупинитися і пересидіти зливу під дахом. Після 17-ї, навіть декілька разів проводили розвідку, але нормального місця для відпочинку не знаходили. Але дощ несподівано закінчився і ми почули очікуваний шум Опішнянської ГЕС. Ще декілька поворотів і ось вона гребля в усій своїй красі (49°56'58.5"N 34°38'53.9"E).

 

 

 

На правому березі біля самої греблі побачили альтанку та зручний вихід з води, тому попрямували туди. Недалеко стояли двоє чоловіків і уважно спостерігали за нашим наближенням. Коли ж ми вже наблизились метрів на 20 почали махати руками, натякаючи, що тут зупинятися заборонено і показувати, що нам слід гребти на протилежний берег. Я так і не второпав, чому вони це не показали раніше, але це вже на їх совісті. Лівий берег геть зарослий очеретом, тож слід підходити максимально ближче до бетонної підпорної стіни і там вже виходити на берег. Дивись схему на фото.

 

 

Не без пригод трьома байдами випхалися на берег і перевалили нижче греблі. Метрів 100 і ми потрапили на казковий пляж, з величезним рівним полем для наметів, з купою облаштованих столів і лав (з піддонів), баком для сміття та волейбольним майданчиком. Останнє, правда, нас взагалі не цікавить, бо у нас свій спорт — дістали келихи, хильнули за гарне закінчення дня.

 

За день пройдено 21 км

 

СЬОМИЙ СПЛАВНИЙ ДЕНЬ (буремно-кліщовий)

(6 червня, субота)

Зрання сонячна погода, тому у всіх гарний настрій. У зв'язку з закінченням питної води, звернувся про поповнення запасу до працівників на греблі. Але отримав відмову, мовляв у нас “«чуть-чуть» і тільки для себе”. Ну хоч показали направлення куди йти. А йти до криниці потрібно по ґрунтівці вздовж правого берега по течії, потім дорога йде праворуч і на перехресті з асфальтною слід повернути ліворуч вздовж приватного сектору, після паркану з профлисту повернути праворуч і метрів за 20 буде криниця. Вся дорога біля 800 метрів. Якщо в тому місці де перетин ґрунтівки з асфальтною піти прямо, то метрів за 100 по праву руку буде сільський магазин. Село має назву Міські Млини. В селі є музей - садиба з виставкою гончарних робіт, але ми за браком часу туди не потрапили. Води набрав, в магазин сходили, поснідали, речі зібрали, похлюпали далі.

 

 

За пару кілометрів нижче ГЕС пройшли під автомобільним мостом на Лихачівку. Міст, до речі, в такому ж жахливому стані, яким був в 2016му міст у Климентове, тільки таблички не вистачає.

 

 

Відразу за мостом зустріли перших колег-байдарочників, вони тільки збиралися стартувати. Завжди приємно бачити однодумців.

 

 

Після 16-ї потрапили на бурелом на всю ширину річки. Тож вимушені були обережно перетягувати байдарки над поваленим деревом, щоб не пошкодити оболонки.

 

 

Після греблі річка вузенька і швидка. Гарна погода була весь день. Непомітно наблизився вечір. Після пішохідного мосту на Писаривщину зупинились на ночівлю на правому березі на великому пляжі навпроти острова (49°50'45.9"N 34°38'24.4"E).

 

 

Крім зручного виходу, пляжу та відносно рівної дільниці для наметів нам нічого і не потрібно, бо і стіл і стільці у нас є на озброєнні. Але для сонячної погоди місце не дуже зручне, бо взагалі відсутня тінь.

Поки готували вечерю один з членів команди “спіймав” кліща.

 

 

Смачна вечеря, міцний сон.

За день пройшли 18 км

 

ВОСЬМИЙ СПЛАВНИЙ ДЕНЬ (кліщово-буреломно-фінішний)

(7 червня, неділя)

Під час сніданку завітав ще один кліщ, але вже до капітана. Якесь кліщівне місце. За всіма розрахунками цей день останній-сплавний. Тож традиційно намагаємось не гаяти часу, але розуміємо, що нижче Михайлівки сплавлятися немає сенсу, бо до Полтави ми за день не догребемо, а якщо пройдемо Михайлівку, то з трансфером до Охтирки можуть виникнути проблеми. На воду стали швидко, але гребли дуже повільно.

 

 

Після обіду зустрілися знов із втомленим деревом, яке вирішило полежати від берега до берега. Перетягували байди без особливих зусиль. Було б у нас менше речей, могли б проскочити і так.

 

 

Потихеньку дійшли до низенького металевого автомобільного мосту. Рівень води високий, тож ледь-ледь просунулися під ним. Проходити слід максимально правіше, тут найбільша відстань від рівня води до мосту. В жодному разі не пробувати подолати його вздовж лівого берега, бо до мосту в тому напрямку йде швидка течія по чистій воді, а от після мосту відразу непрохідні місця. Дивись схему.

 

 

Метрів сто після мосту, на лівому березі великий пляж, місцеві його називають “Диканський” (до центра славнозвісної Диканьки якихось 9 км). Саме тут ми і фінішуємо. Місця багато, дров не дуже, є туалет, футбольне поле... Дуже багато народу і все більше такі ж спортсмени як і ми — з келихами та шашличками.

 

 

 

Повільно збираємо речі, замовляємо на БлаБлаКарі на наступний день трансфер до Охтирки, святковий вечір, підбиваємо підсумки, ночуємо, вирушаємо в дорогу, повертаємось до цивілізації зі спогадами про мокрий сплав 2020 та мріями про довгий сплав 2021.

Підсумки: пройдено 117 км, подолано три греблі, зустріли 8 мостів та місточків, погодовано 2 кліща, виведено з ладу один телефон, про кількість випитого я промовчу.

Дякую усім хто дочитав.