Топ отчеты
- Кто ответит за анархию? ВелоКрым, Сентябрь...
- Вело-лето: Через Карпаты в Закарпатье...
- Разбираем Novatec (Новатек) D042SB...
- Экскурсия на харьковский велозавод. Очень интересно....
- 700км по Чёрному морю: Одесса-Крым-Одесса...
- Мерчик-Шаровка-Натальино-Террасы-Краснокутск-Пархомовка...
- Харьков - Одесса на велосипеде. Чем дальше - тем интереснее....
menu
.Вытакающие реки из озера.
Бери та їдь! Насолоджуйся кожною миттю
Бери та їдь! Насолоджуйся кожною миттю
Вступ
Я не буду писати про те, як це прийшло мені в голову
Мандрівки - то хвороба, що прогресує.
В минулому році я вже їздила вздовж Дунаю в Австрії, то ж в цьому році також вирішила проїхати там та трохи далі.
Про це я і розповім. Спочатку я доїхала поїздом до міста Лева (Львів), пересіла на електричку до Ужгорода. Прицьому, електричка була з того ж вокзалу, а не з приміського. Тож трохи помешкалася з одного вокзалу на інший, на останніх хвилинах заскочила в потрібний електропоїзд. В ньому було жарко, довго, нудно їхати. Побачивши Чоп, думала вже вийти, бо тож кордон, я знаю. Але ні, їду далі, не дивлячися, що вже темніє, а мені ще треба знайти місце ночівлі. Приїхавши до Ужгороду, довго шукала річку у напрямку Вишне Німецьке, адже завтра мені туди їхати, аби пройти кордон. Взагалі місце ночівлі було знайдено якесь. Вода є, але підхід дуже поганий, тож після дороги прийшлося митися з кружки. Зупинилася на ночівлі вже о 12 та рано вранці о 3 годині вже заспівали пташки над головою та ще собаки підгавкували на іншому березі річки. Доречі, час український, бо я ще ж в Україні.
Перший день. Перехід кородну Україна-Словаччина.
О 7:00 підйомта о 8:00 виїзд
подъем, в 8:00 выезд.до Сторожниці, це 20 км від кордону, та я виїхала на грунтову дорогу, а треба було питати відразу на Вишнє Німецьке. О 10.00-10.20 я вже у Словаччині, чудо!
СЛОВАЧЧИНА
Опівдні, о 12 годині така жара, 39,9 градусів, всюди поле, ніякої тіні, та ще й вгору...
Обід був під вербою, що капала свіжими сльозами. Підходу до річки знову ж нема, але я попрасувала дещо, зарядила телефон та плеєр від сонячної батераї. Тепер буду їхати з музикою. Проїхала 40 км. Після 15:00 виїхала, було й досі неможливо жарко, роблю висновок, що обід треба робити довший.
До місця ночівлв вже залишилося 30 км, але сил вже мало, важко їхати. В Celovki одна добра бабулечка дала води, 2 баклажки та вафельку. Розчулила мене до сліз тією вафелькою, а до цього був ще один пан, що напоїв мене з кружечки. Такі приємні чемні люди у Словаччині, у нам також гарні люди, особливо коли ти у дорозі мандруєш. Але ж все таки бувають різні випадки на всіх землях, бо є добрі та й не дуже людоньки. Місце ночівлі знайшл в саду, травичка скошена, поруч мої улюблені гори. Якась мілка річка на карті була позначена, але тож і не вмиєшся з неї. Зупинилася о 20:00, намет ставлю завжди пізніше, роздивитися обстановку спочатку треба, питна вода є, бо я набрала у людей. З водою на вечір та ранок маєш дуже спокійне відчуття. Бувало, що води тільки попити скляночка, а вже намет пора ставити, то гидке відчуття...
Вид з мосту на моє обіднє місце.
Оберег "Путник". Мені знадобиться у дорозі.
Місце обіду. Словаччина, 1 день.
Чи бачите ви гори, як я їх бачу?
Другий день. Добратися до поїзда Кошице-Братислава.
21/06.
Подйом о 7:00, не виспалася, о 6 вставала, а вечері до 12-ти не заснула. Виїхала о 8:00.
Вказівники біля місця ночівлі на туристичні шляхи.
Їхати було дуже важко, бо невеликий "тягун" вгору, 10 км чи то їхала, чи то йшла. Бачу фортецю на горі! Красиво! Сланець. Але був ще один перевал по дорозі.
Нарешті показуєтся місто - Кошице.
Кошице зустріла мене транспортом з нашими національними кольорами. Гарно виглядає, нам таке треба! Велодоріжка є вздовж річки, поруч залізна дорога та траса. Вокзал знайшла швидко по карті у телефоні. Купила квиток (22 євро з велосипедом) через півтори години, адже час тут інший. Прогулялася містечком без велосипеда, його пристебнула біля вокзалу. Розклад був насичений, електропоїзди тут ходять майже кожний час. На вокзалі знайшла супермаркет Lidl та насолодилася мороженком та запаслася водичкою. До свого потяга вже проїхала 36 км.
Кошице:
Якже чудово їхати у прохолодній електричці зі столиком, розеткою, Wi-Fi. Спеціальне місце та кріплення для велосипеда тут також присутнє, але треба було задирати велосипед та кріпити якось, але ж не було нікого, хто б мені допоміг. Тож поставила велосипед поруч з надією це зробити пізніше. Був один велосипедист під час мого дрімання, я вже пізно побачила. Так і проїхала до місця призначення, не заважаючи нікому.
Щоправда за 6 годин поїздки розболілася голова. Виїхала о 12:07 прибула о 18:00 по місцевому. По дорозі були такі прекрасні види. Словаччина неймовірна своїми горами, озерами та річками. А Татри! Хотілося знімати всю дорогу, я так і робила.
Ось і Братислава! Столиця Словаччини, пролягає на річці Дунай, межує з Австрією та Угорщиною.
Набрала води прямо на вокзалі, дякую за цю можливість. Зупинятися тут не стала, поїхала відразу у напрямку Відню. Та ось бачу моє минулорічне місце ночівлі біля мосту, це подарунок долі, що я його знову побачила. Бо ці велодоріжки вздовж Дунаю такі різноманітні і я могла не там проїхати.
Вечеря була прекрасна на березі річки з крисивим видом, але на тому березі блискавки лякають мене, мабуть там йде дощ. Зараз 22:50, на моєму березі річки дує сильний вітер, тож дощ буде. Проїхала сьогодні 62 км, час в дорозі 4:35, середня 13,5.
Частина 1. Матрас вздовж Дунаю
День третій. І знову Відень.
22/6, п'ятниця
Вночі дув сильний вітер, тому я не спала до півдругої ночі точно, а потім вже якось дрімала. О 7:00 не стала збиратися - вітер, хмари, ніякого бажання.О 7:40 -умиваюся, кава-вівсянка.
Виїхала о 8:40 (український час).
Їхала запутаними велодоріжками, автодорогами, полями. Заїхала до Відня зі сторони аеропорту о 13:00, проїхала 51 кілометр, плюс 26 вчорашніх - це 77 км виходить від Братислави до Відня, хоча я трохи блукала.
На обід зупинилася в промзоне: колонка, туалети, столи, місце для грилю. Все це прибириється робітниками.
Над головою навіть сонце з'явилося, але все ж таки хмари перемогли. Виїхала о 15:00. Але! Дві години мені знадобилося аби виїхати з цього прекрасного великого могутнього міста Відня, бо всюди канали, два потоки річки, болота та парки запутували мій виїзд. Не подобаються мені великі міста з їх інфраструктурою...
Тож ледве виїхала, заспокоїлася, коли побачила велодоріжку з написом 6 eurovelо, це моя!
Вітер в обличчя страшенний. Як би мені хотілося проїхати, як основна маса - за вітром та течіює... Ночівля була як по замовленню: підхід до води, вітру немає, траса майже не чутно, бо вона була завжди поруч. А тут такий закуток вийшов чудовий.
Якже хочеться їсти, по дорозі я їла сухофрукти, за це я дякую моєму улюбленому татові - він найкращий, приїду расцілую. Ночівля була в Корнейбурзі, зупинилася о 19.00. Вечеря була така смачна з гречкою та останною рибною консервою.
Дощик трохи накрапав, але це мені не завадило зробити багаття та відпочити як вдома.
92 км сьогоднішній пробіг, час у дорозі 6:42, середня швидкість -13,7 . Після вечері великого пробігу я намотала ще 3 км за чудовими закатними видами над річкою. За цим я і їхала.
Вранці було всьго навсього 14 градусів, у наметові 15. Який же то дубар влітку в червні...
День 4. З багаттям, як вдома!
23/6, субота (вдома робоча).
Нарешті я виспалася, місце це таке "ульотне", я навіть проснулася раніше мого будильника та виїхала о 8:20. Вітер трохи стих і не завжди дув мені в обличчя, бо ліси та дерева мене захищали.
Такий собі канал рукотворний, тож хтось попрацював недаремно, буде тепер водичка на якомусь полі чи городі. Та й Дунай не буде переповнений.
Зелені акуратно підстрижені огорожі милують очі по дорозі вздовж Дунаю.
Tulln - дуже приємне містечко. Літера І - то є інформація поруч з велодоріжкой, я взяла freemap,тепер я маю паперову карту! Карта дуже високої якості!
Дунай - він такий!
Іноді такий!
Пшеничні поля не часто зустрінеш на велодоріжці вздовж Дунаю, бо всюди гори та річка.
Обід сьогоді о 12:30, на берегу річки: тут всюди камінці, на цьому маршруті можна не боятися залишитися без технічної води для вмивання, прасування, миття посуду. Проїхала 50 км, попрасувала одяг, повишивала, відпочила.
Види мене дуже надихають, гори наближаються!
Дюрнштайн, Австрія
Питну воду ледве набрала, проїхавши майже 90 км без такої можливості. А ось колонка зі шлангом. Я знімаю той шланг та набираю води. Мені треба! Місце ночівлі тут також довго не попадалося. Та й ще мій фотоапарат мене підводить, запасний акамулятор, на який я дуже розраховувала не хоче працювати зовсім! Я намагалася його зарядити, але ніякого сонця немає. Дуже засмучливо, чи зможу я його зарядити? Із сонечком тут дуже напружено...
20.00. Під Zwentendorf. У мене горить багаття на березі річки з видом на австрійські старовинні домики.
Вечеря: пюре та чай. Нагрію я на багатті води та помию голову. Точно!
102 км (-3 км вчорашній закат) час у дорозі 7:07, середня швидкість 14,27.
День п'ятий. Закритий.
24/06, неділя - вихідний та магазини всі закриті.
Вночі був салют, краса! Але ж я лягла о 12 спати, бо вже надивилася.
Виїзд о 8:20. Вечеря, сніданом на багатті. Вранці, коли я їхала велодоріжкою, побачила свою ночівлю минулорічну. Були місця ще далі та й краще: зелена природа та підхід до води. Вранці "Мівіна" + чай із сухофруктами.
О 10:00 - Melk.
Краплинки дощу не тільки на шоломі :(
На вулиці Мелька стоїть стовб із сонячною батареєю. Навкруни розетки. Телефон заряжається, фотоапарат здох... Вдома також такий без бездиханний. Але ж сонця немає, йде дощик.
50 км до обіда. В обід, захала до Ybbs о 13:30 та поїла родзинок, обійшлася без горілки. Зарядилася скрізь хмари. До обіда вітер в обличчя, після - закутками, полями, лісами, а не понад Дунаєм.
Ну яка ж то тиша та гладь. Просто благодать.
Проїхала 75 км, хочеться їсточки. Зупинилася, зробила багаття та гороховий суп з пачки. Стало їхати веселіше. Магазині всі закрити, wi-fi не знашлося. Батя переживає...
Містг Walsee - о 18.30. Через 10 хвилин знайшлася ночівля - за мостом, за плотиню викошене поле з деревами. Через лісосмугу - велодоріжка та могутній Дунай.
93 км, 6:53, 13,35.
День шестий. Завжди натягувати стінки намету!
25/06, понеділок.
Тільки-но зайшла до намету - почало накрапати. Намет у полі, без дерев. Цілу ніч капало, не сильно, але ж часто. Цього хватило аби спальний мішок, голова, ноги та бока стали мокрими. Так сильно стінки звисають вже у наметі від давності... Вночі трясло раза три від холоду. Перед цим випила чай з м'ятою, тому вийти не хватало сил вночі і щось поправити.
Вранці, не виходячи з намету, зібралася, кава та пачка вівсянки. Так проїхала 50 км. Вітру не було, сонцю не було, іноді капало. Місто Erla заплутало мене, знадобилося розмовляти з двома місцевими - водій зупинився сам і велосипедиста спитав, як мені проїхати. Ось їде машина, а я стою з картою в руках. Водій, років 55, зупинився та спитав, чим він може допомогти. Неймовірно чуйні та уважні люди там!
Дорога переходить з EVRO6 у R1. З якої нагоди?
Місто Лінц не пам'ятаю з минулого року. Не узнаю зовсім. Заїхала через міст спеціально - величавий! Інтернет шукала та знайшла МакДональд, зарядила телефон на 57% та "посиділа" в Інтернет. Ось такий обід - цілу годину з цими пахощами з пустим шлунком, але їсти там не люблю.
Проїхала 51 км до обіда. Терміново в магазин - "жерти": булки, консерви купляти. Але ледве знайшла якийсь магазин Spar: ковбаски, три булки, йогурт, котрий не йогурт...Як же смачно! Але вибору консерв та печива немає і магазинів також немає. Завтра!
О 18:00 зупинка - треба висушити намет та спальний мішок. На березі пропливає кораблик і виникають хвилі як на морі...
Лебеді ледве не напали, коли я їм нічого не дала та прогоняли, а яблуко не захотіли.
Перестали перемикатися задні передачі. Це якийсь капець. Після Linz. Що трапилося? Засмітилися? В минулому році було те саме, в цьому ж місці...
то случилось? Засорились? В прошлом году было тоже самое.
89 км, 6:28,13,78.
День сьомий. Небо!
26/06, вівторок.
Нарешті чисте небо вранці. Після деяких вагань, вирішую зашилитися та зарядити телефон (два акумулятора). Фотоапарат не заряджається. Таке сонечко - гріх не влаштувати відпочинок. Я заслуговую на неї. То ж вирішила, що в цьому році я не буду намагатися до фініша доїхати, а буду насолоджуватися кожною миттю: цими видами, прекрасними велодоріжками, річкою, тишою, повітрям. Всім!
Роса на наметі з одніє сторони, що від річки. Намет висохне, я позагоряю, закінчу 2 схему вишивки. Оберіг "Мандрівник", який допомагає у дорозі, я вже вишила. Тепер другий обірег. Поснідала рано, треба було пізніше. Може ще чай на багатті зроблю, дрова під наметом. Виїхала об 11:30, через годину вставила навушники та поїхала з музикою. Клас! Види чудові, сонце скрізь дерева. Ось і рекламне місце, де річка розвертається на 180 градусів. Там я зробила відео.
О 17:00 я в Пассау. Німеччина.
Не узнаю нічого. Як начебто я тут вперше, можливо заїхала з іншої сторони чи що...
Красиве місто з історією. Знайшла вокзал і навіть неочікувано знайшла те місце, де я чекала майже 5 годин минулого року. А в минулом році я це місце шукала дуже довго. Не знала, де вокзал і звідкіля відходять автобуси.... Німеччина не така багата на велосипедні доріжки та лавки, так мені здалося. За 30 км до Пассау - всього одна лавка, вказівники гірше....
Накрапав дощик, ховатися ніде було.
Обід біля магазина, за поворотом річки - йогурт та булочка. Поговорила зі шведом із Скандінавії. Їде до Греції, Македонії, Югославії. Їде не поспішаючи, по 50 км в день. Каже, що у нього є час. Я зрозуміла, що він такий одинк, якого і вдома ніхто не чекає. Після Passau починається дуже густо населені місця. Були місця для ночівлі, але ж було ще рано зупинятися, без води та карти. Мені потрібна паперова карта цієї місцевості, бо телефон заряджати кожного дня, я не має можливості.
На цьому мості я сильно лаялась, я дозволила собі все! Адже все рівно ніхто мене тут не зрозумує. Лаялась вголос.
Потім зупинятися на ночівлю було вже пізно, немає де намет розкласти. Траса гудить поруч з велодоріжкою. А ось стоїть туалет, у ньому є все - вода, мило та бумага. Набираю води. Нарешті я знайшла якесь містечко, гарне, але трасу чутно, на березі мул, то ж не милася, лягла бридка та липка. Макаронів наварила, ледве зїла.
Сьогодні собі натерла, бо наділа китайський памперс.
.
105 км, 7:48, 13,51.
15 євро потратила на магазини за цей час, бо багато чого брала з дому.
Ціни приблизні:
3 булочки -3*0,36=1,08
йогурт питний = 1,29
ковбаски мисливські =1,59
Карти до звіту додам пізніше, в кінці.
Частина 2. Німеччина.
День восьмий.
27/06 Середа.
Ледве встала о 8:00. Годину після будильника ще спала.
О 9:10 виїзд. Поля, пагорби. Красиво, але зупинитися на ніч було б ніде.
Обід о 12.30 на болоті посля 40 км дороги. Тільки зупинилася, аби зарядитися, оділа купальник,
поставила на зарядку - капає! Помилася під дощиком. 15 хвилин йшов дощ і знову сонце. Ура! Чай зробила на пальнику. Карти немаєю. Треба у великому місті знайти інформаційний центр. Пішов дощ, в одній альтанці сиділи велосипедиста, не хочуть їхати під дощем. Але підказали як до Мюнхена доїхати та показали карту. Розвертаюся, бо не туди почала їхати. У лісі побачила малину, яку можна відрами збирати, то ж зупинилася та посмакувала.
У селищі каталися на велосипеді хлопчики у якійсь цікавій формі, підказали мені дорогу до Бурггхаузена (Мюнхаузен якийсь). Вимовити німецькі назви у мене рідко виходить. Але хлопчики спілкувалися зі мною англійською, тут майже всі знають її. Але моя англійська - то печаль, і німецької не знаю. Хлопці проїхалися трохи зі мною, розпитали як я ночую та де, побажали мені удачі і ми роз'їхалися задоволені. В Бурггаузіні не затримуюся, знову питаю дорогу вже у наступної велосипедистки. З нею ми також проїхали разом кілометрів 7, розмовляючи англійською. Так радієш таким моментам, що можеш поспілкуатися, не знаючи їх рідної мови.
З картою прокол, інформаційний центр працює до 18.00, якби я заїхала відразу в той Бурггаузен, то була б уже з картою мабуть. Сподіваюся, що виплутаюся. О 20:00 встала у лесі, це була приватна якась дорога (була табличка), звернувши з велодоріжки, яка простягалася вздовж дороги. Тут у лісі була тиша, дуже велика поляна і якийсь будиночок. Я розташувалася, назбирала щепок для багаття, переодяглася у легий сарафан, аби відпочити від велоформи. Посиділа, поспостерігала та хотіла розводити багаття. Але раптом заїздить машина... Так, щепки розкидити, сарафан... ні краще так залишуся вже. Що ж робити, що ж робити? Це мабуть господарі цього будинку та маєтку. Якщо це господарі, то вони підійдуть та спитають, що я тут роблю на приватній землі. А якщо люди просто заїхали відпочити, то яка їм різницяю А може підійти та поговорити... Сиділа як та миша на видному місці та вишивала. Пара з собакою зайшла до будинку, потім прогулялися з собакю на цій поляні, сіли та й поїхали. Фух... Це були точно господарі, бо зайшли до будинку. Я перетягла мої речі до лісі дрімучого, аби мене не видно було. Від ночівлі я не у захваті звичайно, тут мабуть ще й звірів подкормлюють, ось прийдуть і з'їдять мене вночі.
Але шукати нове місце вже було запізно.
103 км, 7:42, 13.3 .
День 9. Сірість нескінченна
28/06. Вдома вихідні, аж 4.
Деякі сядуть у потяг і в похід, а деякі без потягу поїдуть на велосипедах по околицях з улюбленими, друзями та товаришами. Ніхто вночі до мене не сунувся, дощик накрапав періодично. То ж намет мокрий, але я суха. Підніматися не хотілося аж до 9:40, тому сніданок був на пальнику у наметі. Виїзд об 11:10 з укладеними речами у пакети, бо небо то сіре-сіресеньке. Куди ж то їхати без карти та й без їжі? Потрібно: карта, сонце та супермаркет. Але є де то воно? Шось запам'ятала на карті - Марктл, а що далі? У Марктл був Netto - дуже гарний супермаркет. Я купила дві консерви, три булочки, йогурт, шоколадка = 7 євро. О, як же добре з запасом їжі їхати, від цього я радію і маю надію на карту!
Всюди попитала, карти немає, але бачила великі щити з мапою до наступного села, поїхала у напрямку Мюнхена, який був вказаний на автодорогах. Дощ лупить цілий день, а тут їде група велосипедистів назустріч по трасі, зупиняю їх. Вони мені підказали, що 10 км по дорозі і в Altuting буде карта.
Це були такі важкі 10 км: перевантажений трафік транспорту, дощ, грузові авто та відсутність узбіччя.
Зате у чудовому місті Altotting я взяла дві прекрасні карти! По ним я і їхала, але міток на дорозі - нуль! Іноді таблички відправляли мене у ліс на гравій, але я вибирала автодорогу. Сільські дороги не дуже завантажені і по карті їхати краще. Цілісенький день йде дощ , мені потрібний будиночок, дах. О чудо, стоїть будиночок закритий, звичайно. Але у нього ж є піддашок. Ночівля у цього закинутого будиночку спасла мене від повного намокання, одна сторона була суха, бо намет стояв на дерев'яній підлозі, людей у таку погоду не було.
60 км, 5 годин, 12 км/год
День 10. Поламаний.
29/06, п'ятница.
Виїхала о 9:20 з таким же сірим небом, але не таким чатим доще, навіть рідко коли капав.Їхати по трасі перевантаженій з фурами - то повна дурня.
Цей щит з картою може мені згодиться. На підйомах хекаю, перед Erdingg виглядає сонечко, я звичайно ж зупиняюся та сушуся.
Часто бачу такі стовби, цей у Ердингу.
Наверное Ердинг виднеется...
Ну то вибір є...
Від Erdinggа один "Фріц" (Фріц - то розповсюджене німецьке ім'я) показав мені велодоріжку до Мюнхену. Це вже інша справа, насолоджуюся від доріжки, тим паче є сонечко.
По дорозі думаю, що ж робити далі: їхати до Мюнхену та сісти на потяг чи все ж таки ще проїхатися.
В'їзд на головну площу міста відбувається дуже часто через арку-ворота по одній машинці.
Хотілося б мені ще проїхатися Баварією, але я у сумніівах...
Переходжу дорогу - хрусь, клац! Що це ще таке? Тільки не це!
Щось зламалося... Не щось, а тримач багажника внизу. Паніка. Мені потрібен потяг: тут чи все ж таки у Мюнхені? До Мюнхену залишилося 35 км і повертатися в інше місто не хочеться... Може я якось доїду хоч би до Мюнхену. Поправила багажник аби він не попадав у зубці, помаленьку можна їхати. Потім здогадалася взяти ізоленту та підправити ситуацію. Може все ж таки ремонт? Так не хочеться з цим зв'язуватися, та й де його знайти? Треба поспішити, аби нічого не закрилося, бо завтра субота, може взагалі все закрито. Під'їжджаючи до міста, спитала чоловіка на велосипеді у сорочці з краваткою:
- Де ж той Мюнхен?
- А що там потрібно?
- Велосервіс!
- Велосервіс?
Чоловік подивився у телефон, я думала карту, а він час подивився.
- Їдь за мною, я покажу..
- Danke schon!
- Bitte!
Чоловік скромно поїхав і побажала йому самого найкращого у думках. Тепер мою проблему вирішить професіонал. Юнак швидко виготовив мені деталь, трохи помучився при закручуванні і навіть грошей не взяв! Ось такий сервіс! Цьому молодому хлопчині я також побажала найкращого подумками, бо то висловити не взмозі.
Але це ще не Мюнхен.
Їсти хочеться та й помитися, а тут міський парк, річечка, напроти добротні будинки, гарна велика галявина з великою кількістю собачників та бігунів. Взагалі тут культ собак, усі газони, майданчики та ліси - це все для собачок. Деякі господарі на машинах вивозять своїх собак у ліс погуляти, на річку. Ото розкіш!
Ось і тут: ця галявина - для собак. А я тут розкинула намет сушити. Щоправда, окрім собак ще футболисти прийшли. Вони з кущів витягли ворота, одягли гетри та стали грати, а я сиділа тут як та дурепа. Помитися не вдалося звичайно, але я наїлася тут, щоправда собаки хотіли з'їсти мою вечерю. А все від того, що відкрива найсмачнішу консерву - тунець та зварила макарони. Все це пахло на всю галявину, то ж тільки но я сіла їсти, підбігли дві собаки та хотіли прєднатися. Я вскочила, тримаючи в одній руці свою миску з їжею, в другій консерву, відбивалася як могла. Одну собаку забрали відразу, але друга ще бігала півгодини, по моєму розкиданому наметі, карематі, хотіла знайти мою консерву. Коли я вже не втерпіла попросила господарів її забрати, тільки тоді вони вибачилися та пішли геть.
О 21:00 я зібралася та поїхала шукати краще місце, але кращого я не знайшла. Посиділа на лавачці до темряви, розставила свій намет, помилася у річечці. Вранці рано всану до свого будильника, наприклад о 6:00 (це 5:00 по місцевому) та й ушиюся. Небо знову затянуло хмарами.
95 км, 7:23, 12.8
День одинадцятий. Феєричний.
30/06. Субота
О 6:09 проснулася, зібаралася та виїхала відразу о 6:45, поснідаю де інде в іншому місці.
А ось і річка величава, канали та парки. Гарне місце для вранішньої кави. Це так прекрасно пити каву з сонячними промінчиками у тихому парку. Тільки б собаки не відібрали сніданок! О! Почалося - спортсмени бігають, собачники гуляють, велосипедисти їздять. Сьогодні треба ще зробити паузу для миття голови. Я її мила п'ять днів назад, жах! Сонце є, де б ще карту розшукати та подалі від великого міста. Багажник в порядку, отже можна в дорогу!
У парку нашла карту міста, що лежала просто на газоні, то ж швидко виїхала до центру.
Мюнхен мені дуже сподобався, дуже-дуже! Красиве місто!
Я знаходжу інформаційний центр, але до його відкриття ще ціла година. Що ж робити? Бути тут ще цілу годину? Але хочеться якнайшвидше поїхати далі, але куди. Карти то немає. Добре, поїду зараз вздовж річки і в наступному містечку візьму карту. І тут побачила неочікувано McDonald's! О, тут можна просидіти годинку з Інтернетом та розетками. Поспілкувалася з братом із Франкфурта стосовно покупки мені зворотнього квитка до України, ми вирішили на літак. У мене паспорт старого зразку і віза закінчуюється 14 липня. Щоб бути більш впевненою у небезпеці, взяли квиток на 12 липня. Тепер можна спокійно кататися, бо зворотній квиток є, велосипед тільки треба якось у літак розібрати, ой і не люблю я це, особливо збирати.
В інформаційному центрі, відкриття якого я дочекалася, дали мені відмінну карту. Безкоштовно!
Частина 3. Прекрасна Баварія з видом на Альп
Оце так дорога! Супер! Ліс, апхіли, річка, це просто бальзам для тіла, душі та очей!
Ось після Мюнхену велодоріжкою їхати ДУЖЕ приємно, рекомендую усім!
Річка вигинається внизу, такі захоплюючі види!
Це вам не матрасний Дунай, там все рівненько та пряменько.
Тут на плоту по річці веселяться люди та співають з музикантами. Велосипедисти повз не проїзжають, а зупиняються та милуються, я також починаю підтанцьовувати, "шо я там витворяла!" На пиво заробили, мене пригостили, жалко відмовилася, бо я його не вживаю.
На обід зупиняюся біля водоспаду, який не видний з дороги. Прасуюся, мию голову, знаходжу на нозі клеща. Це результат пошуку місця намету по високій траві, що вчора був. Добре, що зараз у купальнику змога його побачити, він тільки починав впиватися. Я його викрутила за допомогою мила та кришки. Намилила, кришку від бутилки придавила, аби йому нічим було дихати, викрутила проти годинникової стрілки.
Після Bad Tоls повортаю на захід від річки, на горизанті видніються гори. У мене шок, які ланшафти, Альпійські долини!
Я очманіла, бо не думала, що тут такі види будуть.
Озеро Koshel See. Я маю туди доїхати, а сонце вже сідає...
Ще 5 км, майже 22:00, але ще видно. Треба, треба! О, яка ж то краса! Описувати не буду, дивіться самі.
Вечеря та сніданок на березі горного озера. Що може бути краще? Ввечері ще й салют, феєрично!
Ну за що ж мені все це???! А деяким пощастило тут родитися та жити...Нікуди не хочеться від'їзджати.
Ну вот за что мне все это???! А некоторым людям повезло здесь родится и жить...
105км, 7:55, 13,24.
День 12. Перевалочний.
01/07. Думала 31/06. Значить - мінус 1 день.
Краса!!!
Вночі ще один кліщ впивася у руку, відірвала, не викрутила.
Виїхала о 9:00. Річка віддалилася... Гори заманили, то ж я не туди трохи заїхала.
Перевал - 3 км. Влаштувала собі обід на 2 години з багаттям, зарядилась, хочеться спати. Лежу тут як той бомж поруч з велодоріжкою, де постійний рух велосипедистов, річка гірська.... Ні, все ж таки треба вставати! Після обіда - ліс та перевал трохо легше, але затяжний та з камінчиками. Не готова я була до такого виду велодоріжки.
Я ж то думала, що всюди буде асфальт рівненький...
..
Дай файне мілко!
Бачу озеро! На горі стоїть якийсь красень-замок!
Розташовуюся біля річки, вечеряю та чекаю захід сонця аби пофотографувати види. Холодно, вітер сильний та хочеться вже спати, може й не потрібний мені ніякий захід... Доречі про вітер! Від Пассау вітер весь час був попутний, у спину! Ось і я узнала, як то їхати з вітром. Я змушую себе поїхати все ж таки. Їду і очам не вірю, що то за замок такий чарівний! Невже з тією моєї вишивки мрійної? Ні, цього не може бути! Боже, як я сюди потрапила? Я ж навіть і не мріяла!
Замок Нойшванштайн.
Ше один замок там же - Хоеншвангау.
Ще одне горне озеро, я просто у захваті! Тут можна було б розташуватися з наметом, десь в тихому містечку.
Але я не буду переїздити, бо мої речі десь там в кущах біля річки. Замок не даю мені спокою, може з'їздити на гору до нього, але ж я без ліхтарика, думала, що швидко повернуся назад. 1 км вгору (це вже третій перевал за сьогодні) і я біля замку. Він звичайно закритий вже, але біля нього я чую українську мову і спілкуюся з моїми земляками.
Ну ось і час до моїх речей на ночівлю, починаю їхати по іншій дорозі, всюди темінь і я без ліхтаря. Мені все здається геть іншим, у мене починається паніка, як я знайду своє місце... Я вже проїхала 5 км, переїхала на іншу паралельну дорогу, трохи заспокоїлася, в результаті знайшла своє місце. Купаюся в гірській холодній швидкій річці під зірками.
85 +14 (без баула)=99 км, 8:05, 12,26. Вночі було дуже холодно, 10 градусів. Це літо чи що?
День 13.Пагорбний
02/07. Понеділок.
Проснулас о 6.30 від холоду, де мої гетри? Без сніданку виїзжаю о 7:15. Сніданок та зарядка на іншій річці, колір якої нагадує мій намет, такий чарівний колір, від нього просто млію. Кава на бірюзовій річці.... Ммммм....
Знову гірське озеро! Що ж ви зі мною робите? Я так можу своє серце тут залишити. Така краса неймовірна!
На вказівниках сусідні села, яких у мене немає на карті. Знову заходжу в І - інформаційний центр та беру
карту від прекрасної робітниці в уніформі. Їх карта більш детальна, велодорожки далеко від траси - гарно!
Ледве доїхала до озера на обід, вже було 13:30 і всього 40 км до наміченого не доїхала. Але тут так затишно! Не багатолюдне озеро, тихе, як вдома. Я б тут посиділа півдня, хоча хочеться подивитися, що ж там далі. Обід був на багатті, чай і перед виїздом ще кава. Але нікуди я не поїхала, бо домовилася зі своєю совістю, що я маю право на відпочинок. Погода клас, багаття можна влаштовувати, ніхто не заважає. Іноді по озеру прокачуються лодочки з парусами і без, люди сидять на веслах, іноді стоячи пливуть на дошці якійсь. Я не купалася, бо нічне купання в холодній річні привело до того, що мене іноді морозить в дорозі, а мені цього не потрібно, навпроти я маю берегти себе.
Озеро в OY-Mittenberg. Намет я ставила о 20:00 як повноцінна господарка, не ховаючись. З-за кущів іноді було чутно німецьку мову, трохи лячно, але я бачу потім милих велосипедистів і настрій покращується.
45 км, 3:57, 11,32
День 14. Йду на зниження
03/07. Вівторок.
Виїхала о 9:00.
Озеро! Ти назавжди залишилося у моїй душі!
На велодоріжці стояла кучка людей, що не проїдеш і при тому, що вони мене побачили, навіть не смикнулися поступитися дорогою, лише в останню мить дівчина ліниво відійшла. Як ви думаєте, хто це був? Ну не німці, це точно! По дорозі весь час йду на спуск, зниження. Це погано, бо мені треба ще до Мюнхену повернутися аби доїхати до Франкфурта на автобусі чи поїзді. Весь час їду вниз...
Почтар та його велосипед! Колоритно так.
О 12 годині перед озером бачу величезну хмару, залишаюся на зупинці почекати навпроти будиночку. Зараз вийде добра жінка і скаже:
- Заходь в дім, погрійся та почекай, поки пройде той ливень.
Але ні, ніхто не вийшов, півтори години прочекала на зупинці, хотілося зробити чаю, але води на півстакану. Тож щимсь дрібним перекушую та запиваю останньою водою. Треба таки їхати, бо це не закінчиться ніколи. Їду по моросі із запакованими у накидку баулами.
Дерева біля будинку вирощують ось таким розіп'ятим способом! Красиво, зручно, але ж таки дерево жалко.
З'являються пагорби, їх я проходжу вже пішки та повертаю від гір в інший бік. О 16 годині я вже зла та голодна роблю собі чай на лавці. Поруч їздить тракторист та обприскує свої чудові альпійські долини. Сморід стоїть неможливий, як тут можна їсти? Тут дихати неможливо.
Таємниця сморіду розкрита, то не корівники у селах воняють, а то траву чимось обробляють.
Бачу BodenSee оточене горами. Ах!
В'їхала до Ліндау, ще не знайшла центру та інформбюро, як попався на очі автобус Fleexbus. Він то мені і потрібен, було б непогано, якби звідси можна було уїхати до Франкфурта, тоді не потрібно повертатися до Мюнхену, бо там ще весь час вгору. Підходжу, дивлюся, намагаюся зрозуміти, хто тут водій. Він чомусь був не у формі та й без краватки. Спитала чи можна звідси попасти до Франкфурта:
- Можна, ми як раз зараз їдемо туди!
- А в інші дні можна?
- Кожний день о 19:30 по місцевому.
- Велосипед можна?
- Так, але потрібно купити квиток по телефону і показати потім його.
- А у вас можна купити?
- Можна.
Це просто якась магія, що мені зараз попався на очі цей автобус, він був з кріпленням для велосипедів, що не часто зустрінеш. Якби ще автобуса не було, то табличку, полоску маленьку, я не замітила б. Чудово, значить, є час аби покатати вздовж цього чудово озера BodenSee.
Адже це було моїю мрією. Треба знайти карту та оцінити кілометраж, може й вийде все неосяжне озеро об'їхати та навіть заїхати на звітний водоспад, який був ну зовсім межою мрій: побачити Рейнський водоспад на швейцарській землі. Пішла шукати МакДональдс для зв'язку, ледве знайшла, трохи поблукав по містечку, але знайшла, та й засиділася до пізна. Ночівля вже була зовсім недалеко, 1,5 км від нього.
106 км, 8:21, 16,69
Частина 4. Навколо озера BodenSee
День 15. Тільки но все починається. Починається!
04/07 Середа
О 5 ранку пікнула батарея довбана з "Розетки" куплена, підвела мене взагалі, не тримає заряд. Сплю в цей день аж до 9:30, це майже в околиці міста, але мене ніхто не бентежить, пара собачників поруч прогулувалися.
Мені терміново треба купити сірники, бо мої 2 пачки вже закінчилися, бо по 10 штук багаття запалювала. Не знаю як то сказати сірники, приготувала одну пачку для зразка. Купила німецькі сірники - то сірки наних в двічі більше...
Тут я купила собі газованої води, яку везла на рамі. На набережні були такі красвиві "бризки шампансього". Ось і інфорцентр знайшла, взяла собі як завжди безкоштовну карту і вирішую таки здійснити свою мрію попасти на Рейнський водоспад. Хоча я вже й зараз дуже задоволена побаченим.
Старе місто-острів Ліндау. Ще до карти думала завершити поход, але все тільки починається. Проїхати навколо цього озера - це мрія цього походу, але апогей - це попасти на водоспад! Тут велосипедистів більше, ніж машин. Після Мюнхену помітила одну особливість місцевого населення - вони усі вітаються кивком голови. Я почала кивати їм у відповідь. Іноді задивляюся на будиночок, а там господар ходить - киває мені. А я думаю, чого ж то я витріщаюся, треба кивати! Смішно, нічого не говорять, але кивок обов'язково.
О 12 годині виїзджаю на маршрут навколо озера по годинниковій стрілці, бо всі вказівники були на сусіднє місто - Брегенц. Ну туди, значить туди.
Дирижабль...Мабуть там зверху чаруючі види, що захоплює дух.
Плавайючий трактор прибирає водорослі. Велодоріжка проходить прямісінька понад озером на набережній. Вода так блакитна, берег із камінчиками. Я у захваті, просто балдію!
.Вытакающие реки из озера.
Далі натикюся на табличку по дорозі:
Не зрозуміла, що то значить? Йде газонокосильник. Я питаю:
- Це Швейцарія?
- Швайц!
Хм...Мабуть таки Швейцарія. Ото да, я ж то думала, вона почнеться ближче до водоспаду, на карті ніколи було розглядати. Вибачте та прибийте мене за географію.
- Ви Швайц?
_ Ні, я швайцер!
- О!!! Гуд швайцер!
Ржачка така, сміємося обоє, задоволені. Там, виявляється ще й Австрія крім Німеччини та Швейцарії. Тобто озеро омивається трьома країнами!
Швайц, Швайц, Швейцарія! Он де прапорці цьому доведення. А що ж я знаю про Швейцарію: пастор Шлаг, швейцарські годинники. Ну те, що країна маленька - 41 тис км, це вже я вдома подивилася. А Україна - 603 тис. км. Українцям усі країни здаватимуться маленькими, адже ми на 2 місті в Європі!
Їду і очі по 7 копійок! До цього на мене дивилися здивовано, тепер я з баулами тут нікого не помітила, зате садків з яблуками та грушами багато.
До Констанц я не стала доїзжати сьогодні, захотілося поніжитися на березі при сонечку. Місце ночівлі знайшла відразу у Алтнау. Тут місця для відпочинку та грилю, але намети то ніде не можна ставити, то ж я пруся до берега у кущі. Для намета є місце, але вода за 2 метра, сподіваюся ніякого приливу не буде.
Миття голови та прасування, вечеря на пальнику, хоча можна було б на місці грилю, там було вільно. Але не хотілося там відблискувати та возитися. Консерви рибні такі смачнющі з макаронами, що варяться за 6 хвилин та настоюються під полотенечком 10 хвили. Гречку таком варила 10 хвилин після закипання, потім ще 10 хвилин настоювала накритою. То ж виходить економно. А кашу "Артек" ячневу більше брати не буду, бо довго вариться. Геть! Макарони - то найкраще.
Їхати тут одне задоволення - рівненько, без будь якиї підйомів.
95 км, 6:43, 14,14
День 16. Апогейний.
05/07. Четвер.
Світанок, вранці були хмари, то ж виїхала о 9:20. Навкруги садки з яблуками та грушами.
Проїзджаю Kreuzlingen-Steckborn, так це вже вуса на карті озера (див. карту).
Тут всі вказівники ведуть до Stein am Rhein. Мабуть це дуже популярне місце. Так, стоїть на річці з красивиим старовинним центром.
Після нього я добряче запуталася куди ж мені їхати. Вздовж річки за течією чи ні? 6 км туди та 6 назад, бо проїхала даремно, тільки тому, що там був об'їзд і вказівники були на об'їзд, от один я і прозівала. Потім спитала у місцевих, вони відправили мене знову до Stein am Rhein. Навіть вони не знають, що тут обїзд велодоріжки, що у них під носом, на сусідній дорозі. Взагалі то часто зустрічаються об'їзди, щось там ремонтують, підправляють, будують. Але не завжди є таблички, як то об'їхати. А на швейцарській стороні були таблички всі одного кольору, відрізнячись від німецьких та австрійських, і були дуже зрозумілі та сучасні, що можна було карту й не брати.
Дощик починається, я зупиняюся під деревом на майданчику з лавками та обідаю. А мріяла обідати у Шаффгаузене (Schaffhausen) на водоспаді.
Річка знову кольору мого намету. Я закохана у цей колір, хочеться спідницю такого кольору. Будемо шукати.
Ось я і в Schaffhausen, як же тепер знайти вказівника на водоспад?
Тут є Рейн та Fall щось таке... Питаю у дідусів, це Water бух? Ага, вона сама. Ну і чудово. Біля річки є два вказівника - пішки 15 хвилина та велосипедом 20 хвилин, при чому як завжди об'їзд. Ну то ж я на велосипеді. Спочатку хотіла залишити велосипед, та потім передумала. Об'їзд був знатний та безтолковий якись - від річки дорога йде угору, та ще й перевал довжиною 1 км. Капець, навіщо мені ця гора? Може там вигляд на водоспад? Ні! Ні грама! Я скаженію, нафіга було мене сюди відправляти? Нічого не замічаю тут на велосипеді. Назад сюди точно не поїду, поїду там, де раніше була велодоріжка .Але велодоріжка була перекрита, але я помітила людей з велосипедами на пішоходному маршруті і такої ідіотки, як я не було більше. Вже назад я буду розумніша і теж піду по пішохідному маршруту.
Ось він, водоспад! Апогей моєї мандрівки!
До епіцентру водоспада можна було дібратися за 5 євро, а з мосту - безкоштовно. Ну не стала я зв'язуватися з квитками, уточнювати усі моменти. Обмежилася видом з моста.
На лодочках люди борються з напором водоспада, за окрему плату звичайно.
Водоспадом помилувалася, зафільмувала та й в дорогу. Я вже й так 80 км проїхала, треба хоч би до озера доїхати аби комфортно було заночувати та завтра менше їхати до автобуса, що ввечере, а залишилося ще 100 км. Неможна на останній день стільки залишати.
Десь над Singen нависає хмара, зачепилася за гору та й висить. 3 рази мене доганяю та трохи накрапає. Перед самісіньким озером, за 5 км о 22:00 почалася сильна злива. Цілий час я простояла під дахом навпроти кафе, де одна компанія зитшно, тепленько та сухенько відпочивала. Може й мені підти та попити чаю? А як же потім виходит у цю холодну та мокру ніч? Ні таки! Я вже мрію про кемпінг, будинку, будь що тепле та сухе. Холодно, холодно, дуже холодно.... На думку приходять слова з дуже жалісної пісні "А если мне укрыться нечем..."
Реально, стою невідомо де, всюди води вже по коліно, бо злива як з відра вже цілу годину, а я не знаю, куди ж то їхати та де приткнутися. Ідіотський стан, бо стояти холодно, треба їхати, хоч би зігріюся, все рівно я вся мокра.
Спочатку хотіла зупинитися хочь десь, але трава стоїть у воді, далі ліс, всюди дрова. гілки, велосипедом не зайдеш. Тут бачу галявину викошену, з лавками. Якась така крута набережна. Поруч ресторан. Що ж робити? Та що, розкидувати свої холодні кістки та вирити щось гаряіче! Більше я нікуди не поїду.
Зараз зроблю чай, розвідаю ситуація, а далі буде видно, якщо вигонять, значить... поплачу чи що, або гордо поїду, це залежить від ситуації. Але ні, нехай мене звідси буксиром забирають, я нікуди сама не поїду.
Гаряча їжа - ммм, консерва пішла уся, зазвичай вечеря-сніданок. Який сніданок? Валити треба буде як можна раніше. Чай гарячий гріє душу й тіло. Кидаю намет за лавкою, у тіні дерева. Це вже в темноті, без ліхтарика звичайно. У ресторані є хтось, бо машина стоїть там поруч. Поїзд стукає. О! Тут ще я залізна дорога за 50 метрів десь, і ресторан за 30.. Теплі та сухі спальні речі. Клас, я зараз зігріюся.
127 км, 9:27, 13
День 17. Евакуаційний
06/07, п'ятниця.
О 6.55 я виглядає з під тента, не виходячи, а там собака та мужик. Я назад, затихарилася. Плюх - собака купається в озері, потім вилазить з озера та й бачить мій намет, то ж починає гавкати. Бліііін. Все пропало. Але! Чоловік пошепки заспокоює собаку та забирає її. Тишина. Фух пронесло. Треба терміново забиратися звідси. У ниж вже 6 годин, ото не спиться деяким собакам. Я виїхала о 7:20, дивлюся на щит переді мною, що намети та багаття заборонено. Ну хто б сумнівався. Добре, що я вчора його не бачила, що я могла бачити о 12 ночі під час зливи? А так хоч виспалася і навіть потягів не чула. Сухих речей на поїздку вже майже немає, тільки китайський памперс проблемний ще сухий. Але о 9 годині знову починається дощик, тож я переодягаю вчорашні мокрі, але зручні штанці. 40 км проїзжаю на одному диханні та об 11 годині снідаю. Кава під дощиком з чудовим виглядом на озеро!
Доречі, озеро в цей день бачу тільки двічі, велодоріжки не проходять поруч взагалі. Дивитися на цій стороні взагалі нічого. То ж до Лінда, де у мене автобус, ще 90 км, мабуть. Треба поспішити. Навсяк випадок. Погода до обіду трохи проясняється. 80 км проїхала до Ліндаю, і думаю, коли ж то я тут була, позавчора чи що? Ого! Час зовсім по іншому в дорозі протікає. Заїхала до міста з іншої сторони, почала блукати, забула те що й знала. Ледве знайшла зупинку, хотіла ще до МкДональдс та Інтернет, але нафіг, потім загублю зупинку. Супермаркет поруч - сходила з велосипедом пішки, їздити вже було неможливо, тяжко їхалося та погано сиділося :(
В автобусі була якась перевірка поліції, паспорти 4 туристів, я в тому числі, забрали для більш ретельної перевірки. Тут я подумала "Ночувала де попало - зараз отримаєш". Взагалі то було дуже напряжно, двох хлопців вивели з автобуса з речами, перевіряли, шманали, але ще двох - мене та француза не трогали. Після півчаса віддали документи.
100 км, 8:32, 11, 71.
Фото з автобуса.
Разом: 1572 - Словаччина, Австрія, Німеччина, Швейцарія.
Я могла б ще трохи покатити, але віза не давала.
Фінанси
Ціны на продукти (в євро):
консерва рыбная - 1,99
консерва филе тунца - 2,60
вафельки-(бутер/карамель)-1,59
ковбаски середняя пачка -2,49
спагетті- 0,69
вода сама проста -0,25
булочка маленька - от 0,15 до 0,36 (залежить від магазина)
йогурт 0,75 л -1,29
шоколадка - 1,50
Ціна на поїзд Кошице-Братислава:
22 євро- 1 дорослий +велосипед
Ціна на автобус Ліндау-Франкфурт
50 євро - 1 дорослий +9 євро за велосипед (9 євро на велосипед завжди)
Ціна на літак Дормунд-Харьков
більше 100 євро (брат не признається)
Карти (кому потрібні паперові, звертайтеся. Трохи пошарпані, але точні):
Лінії - то велодоріжки.
Перепост:
Статья понравилась: Мандрівник, Zmiev-turist, Младён, Spec, UltraLight, AnnDella, real SIMON, PITyounger, Loredan, naturall, RespecT, Maksimus, Ваван, Alexander D-Ko, PK_, slava_xarkov, XTRыч, Игорь Пересичанский, Sidewinder, Пенс, КоSтя, Sintesi, denisekonomix, helena_v, Неофит, sergei1964, Rost, Нина Холод, slayzex, air-trade,
Статья не понравилась: Таких нет
Комментарии
UltraLight
Европейские лебеди походу все злые. Я под Краковом покормил парочку, потом еле отбился. Вылезли с воды чуть ли не под палатку, шипели. Пришлось карематом отбиваться
20.07.2018 23:29alinn
более чем стремные все эти розетки и особенно на ЮСБ где прямое (5 Вольт) подключение.
софт
Во первых считают всю вашу файловую систему.
Во вторых установят вам классный
Если первое и второе не получились- пережгут девайс!
Нормальные розетки кругом, и любом обществееном учреждении, автозаправках (обычно с тыльной стороны), они просто кругом.
Место же проклятое
Alfa-beta
alinn
21.07.2018 21:22Не знала про зарядку такие подробности.
А про проклятое место, вам видней, вы же ближе. Ваш город проезжала.
UltraLight
Они привыкли, что их кормят. А шипят потому, что потомство защищают.
Добавила 2 часть.
Loredan
Понравилось, спасибо!
21.07.2018 22:51Rost
Это же прекрасно!
22.07.2018 00:27alinn
Прекрасно, прекрасно когда фартит.
Путешествие было серьезное: Прекрасно, молодес, Зачет! НО, надо заметить, что изначально подготовка (согласно отчета 
) явно подкачала, карты, . .вопросы куда ехать. . а мабила то зачем?(совсем недавно о таком даже и не мечтали) 
. Я конечно понимаю хоцца, бац! вот так Взять и ехать, но продумывать многое надо и это вполне реально заранее.
22.07.2018 01:02и даже Багажник накрылся
Воопщем Зачет (-1) !
Rost
не даже, а в "каждом третьем" отчёте о велопутешествии, у одного из участников обязательно накрывается стойка багажника. Я совсем не удивился.
alinn
а тут все просто, все эти стоковые багажники- сами знаете шо 22.07.2018 01:34
Rost
та знаю, потому и с самодельным езжу. 22.07.2018 01:36
alinn
про лебедей не знаю, но ротвейлеры-няшки
Alfa-beta
Этот багажник служил мне верой и правдой лет 10.
22.07.2018 16:17Карты на 1000 км? Телефоном постоянно пользоваться? Где брать электростанцию?
В телефоне были карты общие. А велодорожек, нет. На каждой развилке несколько указателей и я сверялась с бумажной картой постоянно, мой бы телефон не выдержал.
Alfa-beta
3 часть закончена!
22.07.2018 19:01alinn
Так говно из коровников и разбрызгивают. Вонища страшная. 22.07.2018 19:45
real SIMON
Странная ассоциация. Я еще понимаю - насторожиться услышав там из за кустов русскую речь...
Rost
Alfa-beta
23.07.2018 01:12Светлана, а какие у вас были газовые баллоны, и сколько?
Alfa-beta
Rost
23.07.2018 08:13Был 1 баллон "Kovea" на 450 грамм. В конце пути там еще что-то болталось на дне.
Костры экономили мне его. Иначе пришлось бы искать баллон. В прошлом году не нашла, ехала без горячего неделю.
Это просто жуть.
Rost
о, это как два дихлофосных.
Неужели с кострами там так легко? Вроде запрещено. Как вы выбирали место для костра? 23.07.2018 08:16
Alfa-beta
Место для костра - у речки с камушками - раз, если населенка далеко и я в глуши - два, желательно обложив их камушками. А если брать щепочницу, то вообще претензий не должно быть. Только на ней ох как долго готовить.
23.07.2018 08:17Палатки тоже запрещены.
Но если вы тихо стоите, не шумите, не дебоширите, то всем фиолетово, что здесь стоит палатка и горит костер в безопасном месте.
Rost
Alfa-beta
23.07.2018 08:18а на костёр что ставилось? Кружка или котелок?
Alfa-beta
Я брала кастрюльку без ручек на 1 литр, на камушки ставила, миской ее накрывала.
23.07.2018 08:21Нормальной посудой пока не обзавелась.
Rost
Alfa-beta
23.07.2018 08:23понятно. Может щепотницу поискать раскладную? (это я так думаю).
Alfa-beta
Если в экономии места, то можно. Я ездила с самодельной когда то. Для кипячения воды -очень даже удобно. Но если варить кашу - долго, долго!
23.07.2018 08:39Rost
не-не, я с ковеей езжу, так только кипяток из неё добываю. каши строго заливные. 23.07.2018 08:41
Alfa-beta
Добавила заключительную часть.
24.07.2018 21:52Во время написания пользовалась голосовым блокнотом https://speechpad.ru/ , но правка нужна.
alinn
навсяк:недалеко от Боденского озера есть городишко: Мемминген, там аэродром: Виззэйр летает туда с\на Киев-Жуляны, чаще чем с Дортмунда на Харьков
, а с погодой просто Вам неповезло. Обычно солнечнее и даже пекло бывает.
24.07.2018 23:40Alfa-beta
Це дуже добре! Комусь згодиться! 25.07.2018 14:35
Trafer
Прочитал. Это прекрасно!
26.07.2018 10:39Alfa-beta
Trafer
26.07.2018 15:31Артем, спасибо
helena_v
29.07.2018 16:02helena_v
Света! Ты просто супер! Отличный отчет,интересный,хорошие фото ! Ты для меня - супергероиня! С отличной подготовкой и хорошей компанией,конечно, надежнее, а вот так как ты, в одиночку, без близких людей рядом, девочка, в чужой стране, без особого знания языка - так далеко не всякий сможет !!! Ты - просто молодец !!!
29.07.2018 16:13helena_v
29.07.2018 16:21Alfa-beta
helena_v
29.07.2018 21:21Алена,спасибо за теплые слова
фейтимофей
Света, всего два слова- ты авантюристка! Нет, три - ты везучая авантюристка!
15.08.2018 09:15Alfa-beta
Фей, авантюра - синоним приключения! И везло мне, согласна
16.08.2018 13:00И да, спасибо за репу
Мандрівник
Круть!
16.08.2018 13:59Света, как вода в речках и озёрах?
Alfa-beta
Витя, вода освежающая, особенно в горных озерах! Уххх!
18.08.2018 11:18Нина Холод
Светлана, восхищена вами! Одна, без компании, по 4-м странам !! Ваши фото великолепны, а отчет отражает ваши переживания: от восторга до самоистязания! Прекрасной Вам жизненной дороги, удачи и много солнца вокруг и в душе!!
21.08.2018 17:50Alfa-beta
Спасибо! Все так и будет!
27.09.2018 18:22