Мотоциклетний туристський похід Карпати 2012

Мотоциклом по старій карпатській дорозі: Рахів – Калини та асфальтами рівнинної України

Федерація спортивного туризму України

ЗВІТ

про мотоциклетний туристський спортивний похід

третьої категорії складності

здійснений по території Карпатських гір

з 01 серпня 2012р. по 10 серпня 2012р.

Маршрутна книжка № 36-АМ/12 ЦМКК, 28/12 ДОМКК

керівник групи: Полохін Володимир Геннадійович,

мобільний - +380959001399, e-mail: [email protected]

Зміст

1 Розділ. Довідкові дані про туристський спортивний похід

1.1. Параметри походу

1.2. Район, підрайон (масив) походу

1.3. Докладна нитка маршруту

2 Розділ. Організація туристського спортивного походу

2.1. Загальна ідея походу

2.2. Варіанти під'їзду та від'їзду, обґрунтування точок початку та кінця маршруту

2.3. Аварійні виходи з маршруту і його запасні варіанти

3 Розділ. Технічний опис маршруту

3.1. Технічний опис маршруту. Фотографії з походу

4 Розділ. Оглядова карта маршруту мотоциклетного походу

4.1. Карта мотоциклетного походу

1 Розділ. Довідкові дані про туристський спортивний похід

1.1. Параметри походу

Вид туризму – Мотоциклетний.

Категорія складності – Третя.

Загальна протяжність мотоциклетного походу – 2192,3 км.

Із них:

Протяжність асфальтованих доріг  – 2081,12 км.

Протяжність ґрунтових  – 111,18 км.

Протяжність гірської (категорійної) ділянки маршруту – 474,1 км.

Із них:

Протяжність гірських асфальтованих доріг  – 369,6 км.

Протяжність гірських ґрунтових  доріг  – 104,5 км.

Кількість автомобільно-мотоциклетних перевалів, перевальних точок – 10

Загальний набір висоти у межах всього пройденого походу – 17127 метрів

Набір висоти у межах гірської (категорійної) ділянки маршруту – 8060 метрів

Тривалість походу – 10 днів, із них – 1 днювання.

Загальний ходовий час – 79 годин 9 хвилин.

Кількість ночівель – 9.

Із них:

Польових ночівель – 8.

1.2. Район, підрайон (масив) походу

Категорійні ділянки мотоциклетного туристського-спортивного походу третьої категорії складності пролягали у межах Карпатських гір (Карпатська гірська ландшафтна країна). Маршрут під'їздів та від'їздів до, та з категорійні ділянки проходив по території Центральної та Західної України (Дністровсько-Дніпровський північностеповий фізико-географічний край, Дністровсько-Дніпровський та Західноукраїнський фізико-географічний край).

1.3. Докладна нитка маршруту

Пройдений маршрут: м. Жовті Води – смт. Петрове (р. Інгулець) – смт. Новгородка – м. Кіровоград – смт. Новоархангельськ (р. Синюха) – м. Умань – м. Гайсин (р. Соб) – м. Немирів – м. Вінниця (р. Південний Буг) – смт. Літин – смт. Летичів – м. Хмельницький – м. Ярмолинці  – м. Городок (р. Смотрич)– смт. Гусятин – м. Копичинці  – м. Чортків – с. Ягільниця – смт. Товсте – с. Устечко (р. Дністер) – м. Городенка – смт. Гвіздець – смт. Заболотів (р. Прут) – м. Косів – перевал Буковецький (810,3 м., авто) – с. Криворівня (р. Чорний Черемош) – смт. Верховина – с. Стаїще  – с. Кривопілля – перевал Кривопільський (969,9 м., авто) – смт. Ворохта – с. Татарів (р. Прут) – перевал Яблуницький (921, авто) – м. Рахів (р. Тиса) – перевал Рахівський (1023,8 м., дорога) – с. Косівська Поляна (р. Косівська) – перевал Кобилецький (870 м., дорога) – смт. Кобилецька Поляна (р. Шопурка) – перевал Чучок (717 м., дорога) – присілок села Водиця (р. Тевшак) – перевал Руптура або Водиця (600,1 м., дорога) – с. Верхнє Водяне (р. Апшиця) – с. Водиця – с. Плаюць (р. Плавуць) – перевал Калинський (673,9 м., дорога) – с. Калини (р. Тересва) – смт. Дубове – с. Вишній Дубовець – смт. Усть-Чорна – с. Комсомольськ (Німецька Мокра) – с. Терново (р. Тересва) – с. Вільхівці –  с. Вільхівці-Лази (р. Тячівець) – с. Угля  – с. Колодне – с. Чумальово (р. Теребля) – с. Колочава – с. Синевирська Поляна – озеро Синевир Полянське – гирло річки Красний Звор – північний схил г. Борок (Бірок) – північно-західний відріг г. Вишківський Горган – перевальна точка 1299 м. – головний  Вододільний Карпатський  хребет – г. Магура 1107,0 м. – перевал Торуньський (930,6 м., авто) – с. Вишків (р. Мізунька) – перевал Вишківський (986, авто) – смт. Вигода (р. Свіча) – м. Долина – м. Болехів – м. Стрий – смт. Дашава (р. Бережниця) – с. Нове Село – с. Руда – смт. Гнездичів – м. Жидачів –  р. Дністер – м. Ходорів (р. Луг) – м. Бережани (р. Золота Липа) – с. Теофипілка – м. Тернопіль (р. Серет) – м. Збараж – м. Ланівці – смт. Ямпіль – смт. Любар (р. Случ) –  м. Козятин – с. Шамраївка (р. Роставиця) – м. Біла Церква – с. Томилівка – с. Бирюки (р. Рось) – смт. Рокитне – м. Миронівка (р. Росава) – м. Корсунь-Шевченківський – м. Городище – м. Сміла (р. Тясмин) – м. Знам'янка – м. Олександрія (р. Інгулець) – м. Жовті Води.

2 Розділ. Організація туристського спортивного походу

2.1. Загальна ідея походу

Мотоциклетний туризм є складним видом спортивно-туристської діяльності. Він вимагає від учасників походів не тільки загально-туристських знань, вмінь та навичок, але й дуже серйозної вузькоспеціалізованої підготовки. Без знання матеріальної частини мотоцикла, без вміння його ремонтувати у любих умовах туристсько-спортивного походу, без відмінних навичок практичного водіння та неухильному слідуванню Правил дорожнього руху, здійснити безпечну мотоциклетний похід неможливо.

Нажаль, авто-мотоциклетний туризм в Україні має сильно уповільнений темп розвитку. Наприклад: у 2010 році в країні було пройдено і зараховано тільки 10 авто-мотоциклетних похода у яких прийняли участь всього 52 учасника. До того ж усі ці спортивні заходи були походами першої категорії складності. У порівнянні з велосипедним туризмом, де зараховано 167 походів І-V категорії складності (понад 800 учасників), а тим більше пішохідним туризмом (4484 учасника), автомототуризм явно відстає.

Бажання залучитися до надзвичайно цікавого виду моторизованого туризму, спонукало групу туристів міста Жовтих Вод до організації та проведення мотоциклетного туристського-спортивного походу третьої категорії складності, маршрут якого пролягав у межах Карпатських гір (Карпатська гірська ландшафтна країна). Маршрут під'їздів та від'їздів до категорійні ділянки проходив по території Центральної та Західної України, (Дністровсько-Дніпровський північностеповий фізико-географічний край, Дністровсько-Дніпровський та Західноукраїнський фізико-географічний край).

Даному походу передував мотоциклетний похід другої категорії складності 2011 року, котрий проходив по території Південної України з категорійною ділянкою маршруту у межах Кримських гір та Арабатської стрілки. А також автомобільний похід першої категорії складності 2010 року. Похід проходив по території Великого Кавказу. Разом з автомобілями у цьому поході був використаний і мотоцикл. Під час цього походу було проведено пішохідне сходження на Західну вершину Ельбрусу 5642 м. Додатково учасниками мотоциклетного походу третьої категорії складності були проведені попередні тренувальні походи вихідного дня у межах Дніпропетровської та Кіровоградської областей. Після капітального ремонту двигуна мотоцикла ІЖ-Юпітер 3 було проведене контрольне випробування мотоциклетної техніки дводенним пробігом за маршрутом: Жовті Води – Кіровоград – Жовті Води.     

У зв’язку з дуже високої ціною паливних та мастильних матеріалів важливою умовою проведення походу було максимально-ощадливий їх розхід. Під час туристсько-спортивного походу здійснити таке можливо економним режимом водіння мотоцикла, а саме рух на прямій передачі при мінімально відкритій дросельній заслінці карбюратора. Відповідно "плата" за економію – низька швидкість руху, близько 45-50 км/годину. Контрольний замір витраченого пального вирішили провести у кінці пройденого маршруту.

2.2. Варіанти під'їзду та від'їзду, обґрунтування точок початку та кінця маршруту

Початок та кінець маршруту є місто Жовті Води. Це пов’язано з тим, що усі учасники групи проживають саме в цьому місті. При плануванні нитки маршруту повністю виключалися мотоциклетні радіальні виїзди, що призвело б до зарахування всього пройденого шляху до довжини маршруту. Категорійна ділянка маршруту починається від мосту через річку Прут (у районі селища міського типу Заболотів, Снятинський район, Івано-Франківська область), а завершується на мості через річку Свіча (у районі селища міського типу Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область). Інших варіантів під’їздів та від’їздів, а також й інших точок початку і кінця класифікованої ділянки маршруту не розглядалося.  

2.3. Аварійні виходи з маршруту і його запасні варіанти

Аварійні виходи з маршруту визначалися місцями розташуванням медичних закладів значних населених пунктів. У районі під'їздів та від'їздів це великі міста Кіровоград, Вінниця, Хмельницький, Тернопіль, Біла Церква. У межах категорійної частини маршруту такі міста як Косів, Рахів, Тячів, Хуст, Вигода.

Запасний варіант походу передбачав зміну категорійної ділянки маршрут під час або після сильних дощів у Карпатських горах. Замість ґрунтових гірських доріг заплановані об'їзди асфальтними дорогами: Рахів – Ділове – Тячів – Хуст – Мукачеве – Стрий.

3 Розділ. Технічний опис маршруту

3.1. Технічний опис маршруту. Фотографії з походу

01.08.12. Перший день походу. Жовті Води - м. Вінниця (т/с р. Південний Буг, південна околиця с. Стрижавка)

Протяжні перешкоди:

Рівнинна асфальтна дорога - 443,46 км

Ґрунтова колійна дорога - 0,54 км

Всього - 444 км

Локальні перешкоди – немає

Ходовий час – 12 годин 50 хвилин

Мотоциклетний туристсько-спортивний похід розпочали о сьомій годині зі двору навчально-виховного комплексу № 6 "Перспектива" міста Жовтих Вод /фото 1/. Генеральний напрямок руху – на захід. У районі західної околиці міста виїхали на дорогу до смт. Петрове. Тут, на перехресті криворізької дороги (Т0418) і петровської дороги (Т1210) придорожній знак межі Дніпропетровської та Кіровоградської областей /фото 2/. До смт. Петрове їхали через село Олександро-Мар'ївка по асфальтованій дорозі. Після села – бетонна дорога посередньої якості. Орієнтиром в'їзду до смт. Петрове є східний придорожній знак /фото 3/. У селищі Петрове переїжджаємо через річку Інгулець автомобільним мостом. Тут найнижча абсолютна висота висотного профілю мотоциклетного походу – 78 метрів над рівнем моря. Після сіл Маловодяне, Спасове, Верблюжка та залізничного переїзду, у районі села Куцівка, виїхали на дорогу (Р23). Перед південно-східним в'їздом у смт Новгорода придорожній знак /фото 4/. Далі перетинаємо межу Кіровоградського району /фото 5/ та село Покровське. Місто Кіровоград об'їжджаємо по південній частині Кільцевої дороги. У західній околиці міста виїжджаємо на дорогу (М12). Далі прямуємо через Новоархангельський район /фото 6/, місто Умань /фото 7/, Гайсин, Немирів, Вінниця. У районі Вінниці, по північної об’їзній дорозі проїжджаємо міст через р. Південний Буг. За мостом перший з’їзд праворуч на ґрунтову колійну дорогу (близько 500 метрів). Тут за лісосмугою на березі Південного Бугу ночівлі. Вода з річки (кип’ятити!), є дрова. Місце безлюдне, але можлива зустріч з рибаками.

02.08.12. Другий день походу. м. Вінниця (т/с р. Південний Буг, південна околиця с. Стрижавка) – с. Кривопілля (річка Ільця)

Протяжні перешкоди:

Ґрунтова колійна дорога - 0,54 км

Рівнинна асфальтна дорога - 329,26 км

Гірська асфальтна дорога - 72,2 км

Всього - 402 км

Локальні перешкоди:

перевал Буковецький (810,3 м., авто)

Ходовий час – 10 годин 17 хвилин

С місця стоянки по ґрунтовій дорозі (540метрів) виїхали на об'їзну дорогу. Тут повернули на захід. До західної околиці міста Вінниця проминули мішаний ліс /фото 8/. Потім рухалися по дорозі (М12) через Літин, Лютичів /фото 9/ до міста Хмельницький. Перед в'їздом у місто повертаємо на південь (ліворуч) на окружний об’їзд. У районі аеропорту "Хмельницький" – кільцева розв'язка, де повертаємо на південь. Тут по дорозі (Н03) прямуємо до міста Ярмолинці /фото 10/. З міста виїжджаємо на дорогу (Р50) та прямуємо до міста Городок. Від Городка по дорозі (Т2312) дістаємося смт. Гусятин /фото 11/. Далі по дорозі (Т2011) через дивовижне село Чагарі /фото 12/ дісталися до міста Копичинці. Звідси по дорозі (М19) /фото 13/ рухаємося до міста Чортків, села Ягільниця та селища Товсте. За селищем приблизно через 6 кілометрів поворот праворуч на дорогу (Р24). За двісті метрів від повороту – залізничний переїзд /фото14/. Далі рухаємося до мосту через р. Дністер /фото 15/. Біля мосту селоУстечко. По дорозі проминаємо до місто Городенка. В селищі. Гвіздець повертаємо ліворуч на дорогу (Т0904) – до селища Заболотів. За селищем міст через річку Прут /фото 16/. Звідси починається категорійна частина маршруту. Дорога (Т0904) закінчується у місті Косів /фото 17/. У місті на річці Рибниця є невеличкі водоспади /фото 18/. Від західної околиці міста виїжджаємо на дорогу (М24) яка виводить перевал Буковецький (810,3 м., авто) /фото 19/. З перевалу спуск до с. Криворівня, тут є ділянка гравійної дороги /фото 20/. Далі смт. Верховина, село Стаїще. Перед селом Кривопілля,  на березі річки Ільця стоянка на ночівлю /фото 21/.

03.08.12. Третій день походу. с. Кривопілля (річка Ільця) – джерело південно-західного схилу г. Кобила (стоянка Кобила)

Протяжні перешкоди:

Гірська асфальтна дорога - 79,9 км

Гірська щебенювата та ґрунтова дорога - 27,1 км

Всього – 107 км

Локальні перешкоди:

перевал Кривопільський (969,9 м., авто)

перевал Яблуницький (921, авто)

перевал Рахівський (1023,8 м., дорога)

перевал Кобилецький (870 м., дорога)

Ходовий час – 8 годин 5 хвилин

            Зі стоянки села Кривопілля вийшли о дев'ятій годині ранку. З ночі та весь день йшов перемінний дощ. По долині річки Росиш Великий та через село Кривопілля по асфальтованій дорозі піднялися на перевал Кривопільський (969,9 м., авто) /фото 22/. З перевалу спустилися у долину рачки Арджелюджа, що втікає у Прут. Тут є безліч дуже гарних місць для стоянок. Далі проїхали селище Ворохта з найбільшим лижним трампліном України /фото 23/. У селі Татарів переїхали через міст річки Прут, де повернули на захід до села Яблуниця (дорога Н09). Затяжним підйом серпантинною асфальтованою дорогою вийшли на перевал Яблуницький (921, авто) /фото 24/. Тут є гарний сувенірний ринок. Далі суцільний спуск через села Лазещина, Ясеня, Білин до міста Рахів. Тут у районі продовольчого ринку повернули на північний-захід, на вулицю Шевченка. Потім поворот праворуч, на вулицю Буркут /фото 25/. Ділі виїжджаємо на стару військову дорогу, що через гірські перевали пролягає аж до села с. Калини (р. Тересва) /фото 26/. На перевал Рахівський (1023,8 м., дорога) підіймалися по гравійно-щебеневій дорозі серпантинного дуже крутого підйому. З дороги місцями видно долину річки Тиса і місто Рахів /фото 27/. У районі виїзду на хребет розвилка доріг /фото 28/. На північний схід – до гори Близнеця, на південний захід – до перевалу (близько 1 км). Перевал Рахівський прорізає лісовий масив /фото 29/ Від перевалу, по хребту розгалужуються дві малопомітні ґрунтові дороги. Щебенева дорога спускається до села Косівська Поляна (р. Косівська). Спуск порівняно із підйомом з м. Рахів – менш крутий, але з серпантинами та крутими поворотами. Від перевалу біля дороги пролягає високовольтна лінія електропередач. У селі Косівська Поляна прямуємо до автомобільного мосту через річку Косівська. Орієнтування в селі дуже просте – це єдина хороша дорога /фото 30/. За залізобетонним мостом починається підйом на хребет вершини Кобила. Характер дорожнього покриття тут суттєво змінюється. Замість щебенюватого покриття Рахівсько-Косівсько-Полянської ділянки дороги (тут був асфальт, який місцями навіть залишився), дорога з села Косівська Поляна до перевалу Кобилецький (870 м., дорога) – звичайна колійна ґрунтова. Ще у селі крутість підйому, наявність великих калюж, котрі затопили глибокі колійні ритвини дороги створили серйозні труднощі під час руху. За кілометр після виїзду із села Косівська Поляна прийшлося долати крутий підйом по розкислій дуже слизькій колії. Їхати по колії небезпечно. Калюжі закривають глибокі вибоїни колії, навіть на невисокій швидкості руху в'їзд у невидиму вибоїну призводить до втрати рівноваги і можливого падіння. Пересуватися по міжколійній смузі також дуже важко. Слизькі нерівності міжколійної смуги призводять до некерованого заносу мотоцикла у рівчак колії. При цьому, мотоцикл розвертає поперек дороги. Якщо для опори ми не встигали виставити ногу у сторону підйому – падіння було неминуче /фото 31/. Для безпечного подолання згаданих ділянок застосовували перекочування мотоцикла з використанням тяги двигуна. Під час проходження глибокої колії та зависання мотоцикла на вихлопних трубах приходилося з силою штовхати його по можлиаості використовувати інерцію руху /фото 32/. Місцями дорога мала пристойний характер. Відсутність глибокої колії дозволяла збільшити швидкість руху /фото 33/. Хоча і в цих "сприятливих" умовах доводилося балансувати мотоциклом та тілом водія, щоб утримати мотоцикл від бокового заносу /фото 34/. Під час поворотів на серпантинах дороги намагалися триматися сторони з найбільшим радіусом повороту /фото 35/. Ускладнювали пересування на таких ділянках виступи каміння, як на міжколійній смузі так і у колії /фото 36/. Ці ділянки долали за рахунок пробуксовки муфти зчеплення двигуна мотоцикла /фото 37/. Найбільш важкою ділянкою дороги до перевалу Кобилецький є відрізок дороги, що перетинає південний відріг гори Кобила, приблизно за півтора кілометра від перевалу. Тут дорога прорізає невеличкий гай. Це найбільш затінена та зволожена ділянка. Колії дороги глибокі і вкрай нерівні /фото 38/. Вибрати заздалегідь для руху мужколійну слугу ми не змогли. Тому мотоцикл повністю завис у колії на вихлопних трубах. У таких умовах прийшлось тимчасово повністю розвантажити мотоцикл, зняти моторюкзак. За рахунок фізичних зусиль водіїв та тяги двигуна вдалося проштовхнути мотоцикли на більш рівну ділянку дороги /фото 39, 40, 41/. Звідси дісталися до перевалу Кобилецький (870 м., дорога) /фото 42/. За 1,4 км від перевалу стали на ночівлю. Стоянка "Кобила" дуже зручна /фото 43/. Тут є гарне джерело – струмок, поруч лісниками зроблений стіл та дві лави. Є дрова. Місце безлюдне, затишне.

04.08.12. Четвертий походу. Джерело південно-західного схилу г. Кобила (стоянка Кобила) – село Вишній Дубовець

Протяжні перешкоди:

Гірська щебенювата та ґрунтова дорога - 37,9 км

Гірська асфальтна дорога - 9,8 км

Всього - 47,7 км

Локальні перешкоди:

перевал Чучок (717 м., дорога)

перевал Руптура або Водиця (600,1 м., дорога)

перевал Калинський (673,9 м., дорога)

Ходовий час – 10 годин 33 хвилини

Виїзд на маршрут о восьмій годині. Подолали крутий, місцями дуже крутий спуск гірською ґрунтово-щебенюватою дорогою, місцями зовсім поганої /фото 44/. На спуску велика кількість серпантинів. У межах селища Кобилецька Поляна та "верхнього" місту через річку Шопурка проїхали асфальтованою дорогою. Тут їдемо по правобережній стороні долини. Від "нижнього" мосту (міст не переїжджали) крутий підйом ґрунтово-щебенюватою дорогою на перевал Чучок. З дороги видно схили гори Кобила, долину річки Шопурка та садиби селища Кобилецька Поляна /фото 45/. Тут, у межах селища, покриття дороги щебенювате, достатньо добре /фото 46/. Після виїзду з Кобилецької Поляни дорога набагато гірша. Бруківка давньої військової дороги дуже нерівна, місцями дуже розбита. По можливості об’їжджали бруківку паралельним накатаним шляхом /фото 47/. З окремих ділянок дороги затяжного підйому на перевал Чучок добре видно хребет вершини гори Кобила та хребет перевалу Рахівський /фото 48/. На перевалі Чучок розвилка чотирьох доріг. Перевал відкритий, видовжений вздовж хребта, тут немає води /фото 49/. Спуск з перевалу по важкопрохідній глибококолійній дорозі /фото 50/. Ритвини лісовозної колії додатково заглиблені тимчасовими водотоками. Пересувалися тільки по міжколійній смузі, тут важко тримати рівновагу. Декілька разів зупинялися для безпечного перекочування мотоциклів. У межах присілку села Водиця перетинаємо лівобережний струмок, що впадає у річку Тевшак. Вода струмка має мінералізований смак. Дорога через присілок та дерев'яний міст через р. Тевшак /фото 51/ ґрунтова, має кращий стан ніж попередня ділянка. Від мосту починається крутий підйом ґрунтово-щебенюватою дорогою на перевал Руптура (Водиця). Середньо-уламковий щебінь сильно уповільнює швидкість руху /фото 52/. Тримаємося міжколійної смуги, тут навантаження на амортизатори мотоцикла менші. На перевалі Руптура або Водиця (600,1 м., дорога) розвилка чотирьох доріг та стоїть придорожній хрест /фото 53/. Поруч з перевалом, у сторону схилу долини річки Тевшак, на південний схід, стоїть одинока сільська садиба. Спуск з перевалу гірською ґрунтово-щебенюватою дорогою до північної околиці села Верхнє Водяне (р. Апшиця) /фото 54/. Від села прямуємо по короткому відрізку асфальтованої дороги по долині річки Плавуць (витік річки Апшиця) /фото 55/ до села Водиця. Тут починається гравійне покриття дороги і село Плаюц, де зустрічаються гарні та красиві будинки /фото 56/. Від північної околиці села починається відносно прямолінійний підйом по щебенюватій дорозі на перевал Калинський (673,9 м., дорога) /фото57/. Це є останній перевал давньої військової дороги. Під час підйому, за  1,2 км від перевалу, у мотоцикла ІЖ-Юпітер 3 внаслідок протирання бігового корду, розірвало покришку заднього колеса /фото 58/. Нової покришки для заміни розірваної у нас не було. Тому було вирішено тимчасово відремонтувати покришку, пройти перевал та спуститися у долину річки Тересва, де у якомусь населеному пункті можна придбати нову покришку. Після демонтажу обох коліс, переднє, ціле колесо, установили на місце заднього. Розрив камери заднього колеса /фото 59/ вдалося заклеїти великою латкою. На внутрішню поверхню розірваної покришки наклали широку латку із листа, котрий вирізали зі звичайної пластикової півлітрової пляшки. Після обережного монтажу колесо накачали до невеликого тиску. Хоча на ремонт колеса  було витрачено дуже багато часу, наші зусилля не пройшли даремно. Ремонт був вдалий! На перевал Калинський тепер підіймалися повільніше, постійно стежили за станом відремонтованого колеса. На перевалі Калинський розвилка чотирьох доріг. На перевалі зустріли місцевих мотоциклістів /фото 60/. Спуск з перевалу гірською ґрунтово-щебенюватою дорогою до села Калини здійснили у дуже повільному русі. У межах села щебенювата дорога має задовільний стан /фото 61/. Після спуску з перевалу виїхали на асфальтовану дорогу, що пролягла по долині річки Тересва. Зразу розпочали пошук нової покришки у місцевого населення (купити на базарі або у магазині було неможливо). У пошуках покришки нам допомогли на АЗС селища Дубове. Там нас направили у присілок селища Дубове – село Вишній Дубовець. Місцевий житель, водій шкільного автобуса та завзятий мотоцикліст, продав нам цілу покришку, надав свій гараж для остаточного ремонту колеса і зважаючи на пізній час запропонував переночувати у нього в садибі. Оскільки в межах села знайти безпечне місце для ночівлі у наметі неможливо, ми скористалися слушною пропозицією.         

05.08.12. П’ятий день походу. Село Вишній Дубовець - західна околиця с. Терново

Протяжні перешкоди:

Гірська щебенювата та ґрунтова дорога - 25,4 км

Гірська асфальтна дорога - 65,2 км

Всього - 90,6 км

Локальні перешкоди - немає

Ходовий час – 4 години 55 хвилин

Виїзд на маршрут о дев'ятий годині. По ґрунтово-щебенюватій дорозі, що пролягла вздовж річки Дубовець спустилися до центру  селища Дубове /фото 62/. Тут остаточно перевірили мотоцикли, підкачали колеса та розпрощалися з нашим "рятівником". Від центру селища повернули у північному напрямку. При виїзді з селища переїхали міст через річку Тересва /фото 63/. Далі помірний підйом асфальтованою дорогою вздовж долини річки Тересва. Долина заліснена, мальовнича, з крутими схилами прилеглих хребтів. Перед селищем Усть-Чорна є місце де дорога розмита річкою, йде ремонт /фото 64/. У селищі Усть-Чорна /фото 65/ розпитали місцевих водіїв лісовозів про дорогу на перевал Присліп. З'ясувалось, що тією дорогою вже давно лісовозами не їздять. За повною інформацією ми звернулися до Усть-Чорнянського ГПРП і отримали рекомендації, щодо проходження ділянки маршруту: Комсомольськ (Німецька Мокра) – Перевал Присліп (Прислоп) – Колочава. Нам повідомили, що дорога розмита, проходження не рекомендоване, хоча и не заборонене. Ми вирішили здійснити розвідку цієї ділянки маршруту, та потім діяти за обставинами. За північною околицею селища Усть-Чорна починається гравійна дорога. Тут в'їзд у долину річки Мокрянка. Біля річища є нові альтанки для відпочинку. Далі послідовно проїжджаємо село Руська Мокра /фото 66/, та сталевий міст через річку Яновець (лівобережна притока річки Мокрянка). Потім прямуємо до села Німецька Мокра (Комсомольськ) /фото 67/. За північно-західною околицею села є міст через Мокрянку /фото 68/. Міст пішохідний,  лісовози підвищеної прохідності долають річку бродом нижче за течією. Через річку переправляємося мостом /фото 69/. Звідси дорога (на картах Google вона позначена як Т0728) по ущелині потічка повинна вивести до перевалу Присліп і села Колочава. Від мосту реальної колійної дороги близько 600 метрів. Далі ґрунтовка упирається у звичайне кам'янисте русло "Присліпського" потічку /фото 70/. Дана перешкода не є характерною для мотоциклетних походів ІІІ категорії складності. Фактично, це бездоріжжя ускладнене великими камінням та водним потоком. Значні протяжні ділянки треба долати просто по водному руслу. А також є необхідність перетягувати мотоцикли через ребристі виступи каміння. Є вірогідність пробити незахищеного спеціальним кожухом днище картера коробки передач. Тому ми виконали рекомендації Усть-Чорнянського ГПРП і відмовились від походження цього відрізку маршруту. Назад попрямували через відомий пішохідний міст /фото 71/. У Усть-Чорній повідомили начальника ГПРП про результанти розвідки маршруту та відмову проходження цієї ділянки. Від Усть-Чорної попрямували до селища Дубове. Долина річки після Дубового суттєво розширюється. Далі по асфальтній дорозі проминули села  Калини, Ганичі, Вишоватий, Терново. За південною околицею села Терново почали шукати місце для стоянки. Тут знайшли м’ясце стоянка у прибережній лісосмузі. Вода з річки (кип'ятити!), є дрова /фото 72/ . Місце малолюдне.

06.08.12. Шостий день походу. Західна околиця с. Терново. Днювання

Протяжні перешкоди:

Гірська щебенювата та ґрунтова дорога - немає

Гірська асфальтна дорога - немає

Всього - немає

Локальні перешкоди - немає

Ходовий час - немає

            06.08.12 - день відпочинку. Днювання провели активно, займалися налаштуванням системи запалення, регулюванням роботи зчеплення. У мотоциклів у передній вилці почало текти амортизаційна рідина. Поміняти гумові ущільнювачі в умовах походу неможливо. Проте передній амортизатор ще достатньо добре працює.   

07.08.12. Сьомий день походу. Західна околиця с. Терново – стоянка північного схилу г. Борок (Бірок)

Протяжні перешкоди:

Гірська асфальтна дорога - 105,4 км

Гірська щебенювата та ґрунтова дорога - 4,6 км

Всього - 110 км

Локальні перешкоди – немає

Ходовий час – 3 години 34 хвилини

З місця ночівлі виїхали о десятій годині. По асфальтованій дорозі через село Крива дісталися селища Тересва. Тут виїхали на дорогу Н09. Річку Тересва переїхали по автомобільному мосту /фото 73/. Тут прикордонні зона буквально за п’ятдесят метрів від дороги. А за річкою Тиса – Румунія. У районі села Бедевля повернули на північний захід до села Вільхівці. Тут повертаємо на захід. Через невисокі перевали проминаємо село Вільхівці-Лази (р. Тячівець), село Угля /фото 74/, село Колодне. Далі через міст річки Теребля в'їжджаємо до Тереблянської долини. По асфальтній дорозі долині проминаємо село Чумальово /фото 75/. За селом Вільшани – крутий підйом до греблі водосховища Теребле-Ріцької ГЕС /фото76/. Вздовж берега водосховища дорога проходить через ліс, місцевість дуже красива. Далі прямуємо до села Колочава, у центрі якого цікавий пам’ятний заробітчанам /фото 77/. Потім через село Негровець та Синевир прямуємо до села Синевирська Поляна /фото 78/. За два кілометра північніше села – поворот до озера Синевир Полянське. В'їзд платний. Підйом по крутий асфальтованій дорозі, відстань близько 1,3 км. Зі сторони природної греблі озера гарний оглядовий майданчик. Посеред озера стоїть маленький острівець /фото 79/. Над озером амфітеатр відрогів гір Клева, Озерна, гори 1311,2 м. Від озера вертаємося назад у долину Тереблі. Тут повертаємо ліворуч і по гравійній дорозі їдемо до входу у ущелину річки Красний Звор. Після мосту через річку Слобода (Свобода), перед в'їздом в ущелину – шлагбаум /фото 80/. По ущелині, вздовж русла Красний Звор, пролягає важка ґрунтова велико-щебенева дорога /фото 81/. Окремі велике каміння що на дорозі сильно ускладнюють просування. Постійно приходиться маневрувати, вибираючи найбільш рівний відтинок шляху. По дорозі зустрічаються неглибокі броди через обводнене кам'янисте русло. Тут в'їзд у русло та подальший виїзд пов’язані с сильною тряскою, жорстким спрацюванням передньої вилки мотоцикла, є вірогідність втрати рівноваги. За 2,3 км від шлагбаума, у середній частини річки, розвилка чотирьох доріг і дерев'яний сарайчик /фото 82/. Звідси починається дуже крутий підйом на перевальний хребет. Дорога кам'яниста з рихлим підґрунтям /фото 83/. До верхів'я вододілу виїхали на межі можливості мотоциклів. Місцем доводилося сходити з мотоцикла і допомагати двигунові тягти мотоцикл вперед. Це була одна з найважчих ділянок маршруту. Стоянка влаштували на перехресті трьох доріг, що під північним схилом гори Борок (Бірок). Поруч занедбана лісова хижка. Місце казкове. Вода – дуже слабке джерельце біля дороги. Є дрова. У лісовій хижці жити не можна, там скрізь сиро і все покрито пліснявою. Поставили намет. Зварили вечерю. Відпочивали. Місце безлюдне.

08.08.12. Восьмий день походу. Стоянка північного схилу г. Борок (Бірок) – стоянка "Ходорів"

Протяжні перешкоди:

Гірська щебенювата та ґрунтова дорога - 9,5 км

Гірська асфальтна дорога - 37,1 км

Рівнинна асфальтна дорога - 94,2 км

Рівнинна гравійна та ґрунтова дорога - 5,2 км

Всього - 146 км

Локальні перешкоди:

північно-західний відріг г. Вишківський Горган з перевальною точкою 1299 м

головний  Вододільний Карпатський  хребет з горою 1280 м

г. Магура 1107,0 м

перевал Торуньський (930,6 м., авто)

перевал Вишківський (986, авто)

Ходовий час – 7 годин 30 хвилин

Ранок на стоянці північного схилу г. Борок зустрів нас сонячною погодою /фото 84/. На маршрут вийшли о дев'ятій годині. Зробивши розвідку західної грузької ґрунтової дороги (веде у долину річки Лопушна) /фото 85/, ми вирішили обійти це непрохідний відтинок маршруту північною дорогою, що пролягла головним  Вододільним Карпатським  хребтом. З розвилки трьох доріг рухаємося дуже важким підйом ґрунтовою та ґрунтово-щебеневою дорогою, по західному схилу гори Вишківський Горган до перевальної точки 1299 м. (поруч вершина 1306,5 м, найвища точка мотоциклетного походу, головний  Вододільний Карпатський  хребет) /фото 86/. З Купола гори 1306,5 м дуже крутий спуск до сідловини (розділяє витоки струмка Бранище (р. Лопушна, р. Ріка) та витоки р. Синя Магура (р. Свіча, р. Дністер) /фото 87/. Далі дуже крутий двоступінчатий підйом на гору 1280 м. З ходу на перший підйом не виїхали. Довелося розвантажувати мотоцикли і штовхати їх у гору. Перед безпосереднім підйомом на купол гори 1280 м, було замінено ведучу зірочку силової передачі з 20 зубців на 15 зубців /фото 88/. Це сильно збільшило тягу мотоцикла! З гори 1280 м спуск по хребту ґрунтовою дорогою, тут випадково на узбіччі знайшли білі гриби /фото 89/. Далі через гору Магура 1107,0 м. по суцільному спуску дісталися до перевалу Торуньський (930,6 м., авто) /фото 90/. Спуск з перевалу асфальтовою дорогою Р21 до села Вишків (міст через р. Мізунька). Далі підйом на перевал Вишківський /фото 91/. З перевалу суцільний спуск асфальтовою дорогою до мосту річки Свіча /фото 92/ та селища. Вигода. Тут кінець категорійної ділянки походу. Від селища Вигода прямуємо до міста Долина. Звідси повертаємо на північний захід і по дорозі Н10 проминаємо місто Болехів. Від Болехіва їдемо до міста Стрий. У районі розвилки доріг Н10 та Т1409, на міст через річку Стрий ми не поїхали. Намагаючись скоротити шлях, поїхали асфальтною дорогою Т1409 через села Слобідка, Верчани, Гайдутчина, селище Дашава, села Корнелівка. У районі села Нове Село повернули на північ і по ґрунтово-гравійній дорозі дісталися села Руда.  Звідси по асфальтній дорозі через населенні пункти: селище Гнездичів, місто Жидачів виїхали на дорогу М12. Нажаль дорогу ми не скоротили. Проте у нитку маршруту було вписаний п’яти кілометровий відтинок красивої ґрунтово-гравійної дороги – Нове Село – Руда. Від міста Жидачів їдемо на північний захід дорогою М12. Проминули міст через Дністер, села Заліски і Жирова і дісталися міста Ходорів. У районі східної околиці міста є великий Ходорівський ставок. Однак місце доволі людне, для спокійної ночівлі не підходяще. Тому прямуємо далі і за 3 км на схід від села Вовчатичі, за 200 метрів по ґрунтовій дорозі від автотраси, у пологій балці, стаємо на стоянку. Місце безлюдне. Води немає.

09.08.12. Дев'ятий день походу. Стоянка "Ходорів" – стоянка "Трушки" 

Протяжні перешкоди:

Рівнинна ґрунтова дорога - 0,3 км

Рівнинна асфальтна дорога - 470,7 км

Всього - 471 км

Локальні перешкоди – немає

Ходовий час 11 годин 15 хвилин

Виїзд на маршрут сьомій годині тридцять хвилин. Зі стоянки проїхали 200 м ґрунтової дороги і повернули праворуч, на схід, на дорогу М12. Перед нами територія Подільського горбогір'я, так званого Опілля. Послідовно проїжджаємо село Княгинині та міст через річку Свірж, потім село Загір’я. В місті Рогатин спочатку повернули ліворуч, на північ та зразу ж переїхали мостом річку Гнила Липа Далі зновуповороб на схід. Попереду село Пуків, а за ним підйом на вододіл річок Студений Потік та Нараївка. Далі їдемо по долині річки Нараївка через села Підвисоке та Куряни. У районі села Павлів значний підйом на вододіл річок Нараївка та Золота Липа. Тут абсолютна висота становить 427 метрів – найвища точка не тільки денного переходу, а і всієї рівнинної частини мотоциклетного походу. З високого вододілу спускаємося до міста Бережани. Місто старовинне, дуже красиве. У центральній частині міста на дорогі збереглася бруківка. Далі прямуємо до міста Тернопіль /фото 93/. Проїзд через місто прямолінійний. Тільки центральну частину об'їхали вулицями, що розташовані праворуч. У східній частині Тернополя, на кільцевій розв'язці повертаємо на північний схід – дорога М19. Далі послідовно проїжджаємо міста Збараж, Ланівці, селище Ямпіль. До Житомирської області в'їжджаємо через Любарський район /фото 94/. Далі міста Козятин, Сквира. У районі села Шамраївка пересікли долину річки Роставиця. Звідси близько семи кілометрів до повороту на місце стоянки. На стоянку стали за 100 метрів ґрунтової дороги від автотраси, у лісосмузі, за 3,5 км північніше села Трушки. Місце безлюдне. Води немає.

10.08.12. Десятий день походу. Стоянка "Трушки" – місто Жовті Води

Протяжні перешкоди:

Рівнинна ґрунтова дорога - 1,7 км

Рівнинна асфальтна дорога - 372,3 км

Всього - 374 км

Локальні перешкоди

Ходовий час – 9 годин 10 хвилин

Зі стоянки "Трушки" виїхали о восьмій годині. Через село Фурси в'їжджаємо до міста Біла Церква. Тут орієнтування просте – Сквирське шосе, вулиця 50 років Перемоги, проспект Князя Володимира, вулиця Леваневського. На сході від міста розв'язка автомобільних доріг Р32 та М05. Звідси прямуємо по дорозі Р32 до повороту на село Томилівка. У східної околиці села Томилівка невеличкий мішаний гай /фото 95/. Тут початок ґрунтової дороги, що через заплавні луки виводить до залізобетонного мосту через річку Рось /фото 96/. Чиста річкова вода спокійно протікає поміж берегів. Пообіч берегів росте латаття жовте. Місце дуже красиве. З мосту рушаємо до села Бирюки. Від села по асфальтовій дорозі прикуємо до дороги Р04. У районі села Довгалівське звернули на дорогу Т1017 та через селище Рокитне дісталися міста Миронівка /фото 97/. Звідси по дорозі Н01 послідовно проїжджаємо міста Корсунь-Шевченківський /фото 98/, Городище, Сміла та Знам'янка. Від Знам'янки по дорозі М04 проїжджаємо місто Олександрія /фото 99/. Звідси прикуємо до села Куколівка. Від Куколівки близько 43 кілометрів і ми в Жовтих Водах. Похід завершено.

4.1. Карта мотоциклетного походу

Переглянути карту мотоциклетного походу можна за посиланням:

https://maps.google.com/maps/ms?msid=203210814823929697412.0004d24c4b297cb88f992&msa=0