Міжрегіональний етнофестиваль \

Ось і  настало літо – сама  велосипедна пора року.
Пора подорожей , екскурсій, відпусків і розваг.
Зелень  лісів і парків  приємно радує око велолюбителя, а густі віття дерев
надійно захищають від гарячого сонця.

Ця  поїздка  не заставила себе   довго  мислити:ну як тут  можна пропустити  таку визначну подію на природі- міжрегіональний етнофестиваль „Джурин-фест”9-10 червня, що проводився в урочищі
Червоне .Заліщицького району на Тернопільщині.

Червоногород-одне з найстаріших поселень Тернопільщини..
Вперше згадується в польсько-литовських документах 14-15 ст.
Турецько-татарські  напади перетворили місто на село.В 1970р назва
Червоногород зникла з географічних карт, натомість залишилось тільки урочище Червоне з руїнами палацу , гробівця Понінських  та костелу.


Вагома прикраса урочища-водоспад на річці Джурин.
Найвищий на Поділлі водоспад  отримав аж три назви:
Червоногородський(від назви міста),Джуринський(від назви річки) та Нирківський(від назви найближчого села)  і  має висоту16 м.За легендою, щоб захопити замок,вороги підірвали  частину  камяного кряжу і спрямували води річки напряму, а  не навколо замку.

В  обідній час  ми вирушили  із Заліщик в   сторону  урочища  .Маршрут
планували   подалі від  людних трас .через  ліси і поля.Відстань  маршруту  Чернівці-Заліщики-45км, Заліщики-Червоногород-29км.

 День видався спекотний і ясний., то приходилось часто поповнювати запаси води.

В групі було три дівчини-справжні молодці(незважаючи на  чималий  шлях мандрівки  підтримували загальний темп їзди).Необійшось і  без дрібних ремонтів-польові  дороги і стежки  дарували подарунки у вигляді шипів і колючок..Перший  ліс с.Торське зустрів   нас своєю  прохолодою і  втоптаними стежками..Хоча були   невеликі участки з зарослями і болотистими місцями-ну це ж , все таки , ліс ,а не шосе! Захистивши    від жари, ліс  випустив  нас на  схил   Дністровського каньйону





Подолавши   агресивний  і розмитий  дощами спуск до Дністра ми опинились на околиці с.Устечко. Ще пару зусиль  і , нарешті, сільський магазин, де можна поповнити запаси води і  харчів..Невелика зупинка  перед останнім ривком через зарості устечківського лісу.



До цілі поїздки залишається до 5 км..Яка , все-таки , краса  навкруги !
Через  ліс по всій довжині звиваєтья  Джурин, наповнюючи  повітря свіжістю.По оба боки від річечки  здіймаються гори ,схили яких всіяні
то деревами , то кущами.. В  деяких місцях вертикальні скали притискають лісну стежину впритул до  Джурину, створюючи ефект гірських переходів.


 

Радують  око  різноманіття  на  шляху .де сільськ стежка  переривається нетривкою та хиткою кладкою  і поступово переходить в  хвойно-листяний ліс.
 

не всюди стежина   на маршруті йде рівно і без „сюрпризів”.То вона петляє  між  деревами по крутому схилу гори, то губиться в  траві і кущах, то переривається  болотистими участками.А  ось  і досить серйозні перепони- повалені дерева впоперек проходу.Тут  приходиться спішуватись і допомагати один одному.В цьому і є насолода групової подорожі, коли відчуваєш поряд плече друга.

Змучені  і задоволені досягаєм урочища..Такої кількості людей урочище  ще не бачило.Купа  туристів ,артистів і просто  гостів розважалося на святі.

Кожен із гостей фестивалю міг знайти розваги для себе,адже забав було на всяк смак..Люди розважались під супровід українських музик, куштували національні страви, стріляли з лука та власними руками створювали собі
сувеніри на память

Аби  відпочити від по-справжньому  вже літнього сонця.,фестивальний люд

ходив до водоспаду Джурин –у його свіжих бризках  купалося багато  людей.
Така  можливість особливо тішила приїжих гостей фесту,адже  де ще можна після частувань і танців скупатися у водоспаді

На  сцені  фесту  одні  артисти  змінювали  других ,  звучали  різні музичні
стилі, показували  свою  майстерність  танцюристи. Ближче  до вечора
на сцені  починають  появлятись зірки  українського шоубізу.

Низкою  загальнонародних   хітів  підриває юрбу  до сцени  Віктор Павлік.
Дружно аплодуючи , слухачі  підспівують   всі його пісні.


 

Під  світло  юпітерів на сцену  вийшов Сашко Положинський.
Маса  піднятих  рук  і  сучасні  ритми   -все  це супроводжувало
весь виступ  артиста.


 

до  пізньої  ночі  гуділо  свято     під спалахи  салютів  і звуки  запальної музики.

Другий день фесту   непорадував гастей   погодою.
З самого ранку небо  затянулось  хмарами і заплакав дощ.
Та попри  це в  гості  фестивалю  завітав  заводний і веселий  ТІК  із
своїми незмінними хітами і  веселими мотивами.Юрба   довго аплодувала
і невідпускала   артиста зі сцени

Фестиваль  удався на  славу.Незважаючи на  те ,що проводився вперше,
він зібрав  рекордну  кількість  відвідувачів- близько 20 тисяч.