Последние отчеты
- Осінні замки Поділля та Волині. Вело-соло 2018...
- Чорний шлях. Вело центральною Україною. Травень 21...
- НеСерйозна велоподорож соло по Поділлю 2018...
- Каждый жрёт свой бутерброд...
- Эсхар - Карпаты - Эсхар...
- Обзор веломаршрутов в Кошице из Ужгорода и обратно...
- Двуречная.Меловые горы.Белемниты, Аэропорт и мн.др...
Топ отчеты
- Эта необычная местность отмечена на карте значком, который больше нигде на картах Харьковской област...
- Вело-лето: Через Карпаты в Закарпатье...
- Разбираем Novatec (Новатек) D042SB...
- Экскурсия на харьковский велозавод. Очень интересно....
- Харьков - Одесса на велосипеде. Чем дальше - тем интереснее....
- Батько Дніпро та інші цікавості...
- Красивые места Харьковской обл. Родник Сковороды....
Міжрегіональний етнофестиваль \
Ось і настало літо – сама велосипедна пора року.
Пора подорожей , екскурсій, відпусків і розваг.
Зелень лісів і парків приємно радує око велолюбителя, а густі віття дерев
надійно захищають від гарячого сонця.
Ця поїздка не заставила себе довго мислити:ну як тут можна пропустити таку визначну подію на природі- міжрегіональний етнофестиваль „Джурин-фест”9-10 червня, що проводився в урочищі
Червоне .Заліщицького району на Тернопільщині.
Червоногород-одне з найстаріших поселень Тернопільщини..
Вперше згадується в польсько-литовських документах 14-15 ст.
Турецько-татарські напади перетворили місто на село.В 1970р назва
Червоногород зникла з географічних карт, натомість залишилось тільки урочище Червоне з руїнами палацу , гробівця Понінських та костелу.
Вагома прикраса урочища-водоспад на річці Джурин.
Найвищий на Поділлі водоспад отримав аж три назви:
Червоногородський(від назви міста),Джуринський(від назви річки) та Нирківський(від назви найближчого села) і має висоту16 м.За легендою, щоб захопити замок,вороги підірвали частину камяного кряжу і спрямували води річки напряму, а не навколо замку.
В обідній час ми вирушили із Заліщик в сторону урочища .Маршрут
планували подалі від людних трас .через ліси і поля.Відстань маршруту Чернівці-Заліщики-45км, Заліщики-Червоногород-29км.
День видався спекотний і ясний., то приходилось часто поповнювати запаси води.
В групі було три дівчини-справжні молодці(незважаючи на чималий шлях мандрівки підтримували загальний темп їзди).Необійшось і без дрібних ремонтів-польові дороги і стежки дарували подарунки у вигляді шипів і колючок..Перший ліс с.Торське зустрів нас своєю прохолодою і втоптаними стежками..Хоча були невеликі участки з зарослями і болотистими місцями-ну це ж , все таки , ліс ,а не шосе! Захистивши від жари, ліс випустив нас на схил Дністровського каньйону
Подолавши агресивний і розмитий дощами спуск до Дністра ми опинились на околиці с.Устечко. Ще пару зусиль і , нарешті, сільський магазин, де можна поповнити запаси води і харчів..Невелика зупинка перед останнім ривком через зарості устечківського лісу.
До цілі поїздки залишається до 5 км..Яка , все-таки , краса навкруги !
Через ліс по всій довжині звиваєтья Джурин, наповнюючи повітря свіжістю.По оба боки від річечки здіймаються гори ,схили яких всіяні
то деревами , то кущами.. В деяких місцях вертикальні скали притискають лісну стежину впритул до Джурину, створюючи ефект гірських переходів.
Радують око різноманіття на шляху .де сільськ стежка переривається нетривкою та хиткою кладкою і поступово переходить в хвойно-листяний ліс.
не всюди стежина на маршруті йде рівно і без „сюрпризів”.То вона петляє між деревами по крутому схилу гори, то губиться в траві і кущах, то переривається болотистими участками.А ось і досить серйозні перепони- повалені дерева впоперек проходу.Тут приходиться спішуватись і допомагати один одному.В цьому і є насолода групової подорожі, коли відчуваєш поряд плече друга.
Змучені і задоволені досягаєм урочища..Такої кількості людей урочище ще не бачило.Купа туристів ,артистів і просто гостів розважалося на святі.
Кожен із гостей фестивалю міг знайти розваги для себе,адже забав було на всяк смак..Люди розважались під супровід українських музик, куштували національні страви, стріляли з лука та власними руками створювали собі
сувеніри на память
Аби відпочити від по-справжньому вже літнього сонця.,фестивальний люд
ходив до водоспаду Джурин –у його свіжих бризках купалося багато людей.
Така можливість особливо тішила приїжих гостей фесту,адже де ще можна після частувань і танців скупатися у водоспаді
На сцені фесту одні артисти змінювали других , звучали різні музичні
стилі, показували свою майстерність танцюристи. Ближче до вечора
на сцені починають появлятись зірки українського шоубізу.
Низкою загальнонародних хітів підриває юрбу до сцени Віктор Павлік.
Дружно аплодуючи , слухачі підспівують всі його пісні.
Під світло юпітерів на сцену вийшов Сашко Положинський.
Маса піднятих рук і сучасні ритми -все це супроводжувало
весь виступ артиста.
до пізньої ночі гуділо свято під спалахи салютів і звуки запальної музики.
Другий день фесту непорадував гастей погодою.
З самого ранку небо затянулось хмарами і заплакав дощ.
Та попри це в гості фестивалю завітав заводний і веселий ТІК із
своїми незмінними хітами і веселими мотивами.Юрба довго аплодувала
і невідпускала артиста зі сцени
Фестиваль удався на славу.Незважаючи на те ,що проводився вперше,
він зібрав рекордну кількість відвідувачів- близько 20 тисяч.
Комментарии