Люди, гори, коні, інколи ішаки внутрішнього Тянь-Шаню

Матеріалізація бажання. Листаючи інтернет пізньою зимою, а може ранньою весною надибав на оголошення Сашка про те що збирає команду на Тянь-Шань. Почав читати, фото нереальні зрозумів що хочу туди. Команда Саша, Юля і я Валерій. За півроку команда не збільшилась хоча розміщували оголошення на всіх форумах і соціальних мережах.   Команда з трьох сформована: Саша, Юля і я, тобто Валерій. Юля киянка, яка проживає в Празі ми з Сашею з Вінниці. Пройдені  нарешті місяці невизначеності. Куплені квитки на літак Київ - Бішкек з пересадкою в Стамбулі. Запланована і вистраждана відпустка в три тижні стала реальністю.
Підготовка. Велосипеди: Юля Джіант гірський, Саша Туринг Джіант з амовилкою, я вагався який брати гірський чи туринг. Розуміючи що маршрут йде по бездоріжжю навіть думав про ветеранський трек  3900 але все ж таки взяв Surly. Звичайно я його розібрав і познімав на мій погляд обладнання без якого може бути: крила, велокомпютер.

Палатка чотиримісна одна. Перед поїздкою спеціально купив спальник дойтер -5. Саша купив рок емпае. Юля- пінгвін вроді. Каримати в мене іжевський в колег терморест сол. Саша взяв свій бензиновий пальник ковеа.
Багато хто в звітах не приділяє увагу марудному опису збирання, підготовки, а зразу пише оп-Таіті і ми поїхали. Напишу задля людей які злізуть з дивану і поїдуть. Квитки від туркіш  еарлайнез. Ліміт багажу 20, але не більше 23 вантажу, ручна кладь-7, але не більше 8 кг. Провіз одного велосипеда 90 євро в одну сторону. Виліт зранку 10-25 08 серпня 2016 з Борисполя в Стамбул. Повернення додому 28 серпня.
З провозом велосипедів зразу вирішили не декларувати а йти в наглу. Багаж і все. Перед вильотом я трохи занервував почав виясняти в турків як із спорядженням , і вони  в ніяку спортивне спорядження скейт, ковзани, лижі, велосипед 90 євро. Своїми лишніми рухами налякав Юлю і вона позвонила в Празі в аеропорт і забронювала місце для велосипеда.  Ми з Сашею вирішили розібрати велосипеди і спакувати в різні коробки. Дістали коробки від велосипедів. В суботу перед вильотом з приїхав до Саши. Почали пакувати. Одна коробка рами без вилок і все інше барахло. Іншу коробку розрізали на дві , в одну колеса в іншу всілякий дрібязок.
На плечі рюкзаки.  Результат:  Саня проскочив. В мене 27,7 кг. Перевіс - в касу 77,7 долара. Але це не 180 євро. Пройшли служби і вже в літаку. В мене місце біля ілюмінатора і поряд нікого- панство, 2 години переліт і ми в Стамбулі.

Аеропорт Стамбула – це Вавілон. 600 воріт. Бориспіль-30. Місто в місті. 1,5 години до прильоту Юлі. Намагаємось вияснити до яких воріт прибуде іі рейс. Вайфай в аеропорту то особливе. Лише на місцевий телефон або під ніком кафе використовуючи його пароль зайти в мережу.  Не вияснили сповзли ще раз під перевірку служби безпеки для прибувших. Рамка металошукача спрацьовує на мої велоконтакти. Мля витягую все з рюкзака, а там павербанк, мультитул і металева чашка. Лиш би не відібрали мій кранк бразерс м17 буде западло. Безпека цікавиться кругленьким павербанком чи випадково не вибухівка. Пройшли другий раз перевірку, ну і полупокери)) *KISSED*   Наступний рейс до Бішкека через 9 годин є шанс знайти Юлю. Ми на центральному перехресті неспіша кочуєм по підлозі від європейських туристів. І тут Саня каже все ми надибали Юлю. Вона в піцерії. Через годину ми ситі пішли шататись. Дюті фрі –рахат лукум тарілки з кубиками для проби. Напробувались хочеться чаю. Попили чаю. Можна і полежати. Знайшли невеликий зал. Дивимось на літаки які майже кожну хвилину злітають і сідають.
Раза три ми міняли наші місця вилежування.

Вечір.Грузимся в невеликий аеробас він забитий під завязку. Відчуття маршрутка типу богдан. Жара. Люди хлепчуть воду, чай, стюардеси літають віниками. Причому красивими. Розумію пращурів, які привозили турчанок з походів. Летіти більше 5 годин плюс 3 години часового поясу. І прилетіли в ранок. Красиві старі гори. Збігли по трапу з літака. 10  хвилин і ми пройшли прикордоний контроль (в Киргизію нам можна до 90 днів) Митник розчаровано протягнув ааа туристи навіть не сканував наш багаж. В аеропорту нас зустрів Руслан – зять товариша Юліного брата, який живе в Києві. Погрузили на джип багаж і поїхали на квартиру. Але спочатку поміняли гроші на місцеві. Курс 1 долар до 67. План зібрати велосипеди-поспати-поїсти-зібратися в дорогу взавтра старт. Руслан винайняв за 30 доларів за сутки 3 кімнатну квартиру з хорошим ремонтом і інтернетом. Швиденько зібрали велосипеди. Перескочили  в ларьок  купили лепешок, кавуна овочів, чай. Перший шок. В крані питна гірська вода, але в чаї дає цікавий присмак. Сон до 2 годин місцевого часу. Приїхав Руслан.Поїхали подивитись місто і зробити закупи на подорож. Харчі, і необхідні товари. Закупились.
Багато українських товарів. Продають коричневий цукор в кусках