Последние отчеты
- Как российские войска уничтожают Харьков. Фотоотчет....
- Эсхар - Карпаты - Эсхар...
- Обзор веломаршрутов в Кошице из Ужгорода и обратно...
- Видеоотчет о пешеходной 2-ке в Карпатах. 2021 г....
- Двуречная.Меловые горы.Белемниты, Аэропорт и мн.др...
- Меловые горы волчанский р-н. Заброшенный аэродром...
- Велосипедный поход «Харьков-Днепр-Запорожье»...
Топ отчеты
- Эта необычная местность отмечена на карте значком, который больше нигде на картах Харьковской област...
- Кто ответит за анархию? ВелоКрым, Сентябрь...
- Вело-лето: Через Карпаты в Закарпатье...
- Разбираем Novatec (Новатек) D042SB...
- Экскурсия на харьковский велозавод. Очень интересно....
- Мерчик-Шаровка-Натальино-Террасы-Краснокутск-Пархомовка...
- Харьков - Одесса на велосипеде. Чем дальше - тем интереснее....
Мандри
" Ну і мандруй " - сказала мені , вічно хвилюючась , мама ,після довгих вмовлянь не їхати до Харкова на велосипеді ,хоча їду я вже не перший раз.
Та як не їхати ? Цю подорож я планував ще за довго до нового року . Через не зрозумілі , та не передбачувані погодні умови , не те що взадоволення не катаюсь , а навіть на роботу на метро їжджу . Тому роблю для себе декілька ,так би мовити , тренувань в складних зимовіх умовах - трассами та полями десь до Подольоха ( ця трагікомедія заслуговує на окрему коротку розповідь ) ; Вулицями та ріками нашого міста і ще раз окраїнами та в такому тумані ,що навіть йожик (той самий) нікуди б не пішов , а я поїхав - видимість нуль , їду по пам"яті . Хоч видимість була не більше кількох метрів , я всеж розгледів цікаве явище - на деревах , та інщій рослинності , зі сторони з якої сунув туман ,з"явився наліт товщіною десь пів сантиметра , щось схоже на іній , але не він. А найцікавіше те ,що з протилежного боку навіть натяку , на цей наліт , не було видно . Дуже красиво . Але туману мені , під час поїздки , хотілось менш за все.
І ось 31 грудня , до нового року лишаеться сім годин , плани дещо змінились і мені треба якось доїхати в село ( с. Троїцьке , Шевченківський район ,нашої області ) . Зважую за і проти - їхати на " Прольот" , ловити попутку (це година ) .дорога - це ще година /півтори і пів години пішки иід траси до села , Тобто в ідеалі три години , плюс подвійні передноворічні тарифи і найголовніше - навряд я зможу взяти з собою велосипед , а отже все сплановане накривається мідним тазом .Чаша вагів явно перевішує в один бік і я з кладовки швиденько дістаю велосипед , кидаю в рюкзак все необхідне , зараза , яке ж воно важке це все необхідне ,Та в цю хвилину мене це не дуже бентежить - подумки я вже кручу педалі. Якщо сезон катання і закінчуеться - то хай закінчится за декілька годин до нового року.
Вже за постом ДАІ , свіже повітря трохи розвіяло ейфорію і остудило голову - блін я забув шолом , Хмм забув шолом , нема шльома , шолом ... ,шльома ... брр , якийсь дивний каламбур. І веж таки ,без нього їхати в темряві ,по трасі не дуже зручно , але не повертатися ж назад , тому концентрація максимальна . Найкращий відрізок шляху - Харків -Чугуїв , пішов на розкачку , тай рух на трасі доволі жвавий . Нічого ,думаю собі ,за Чугуєвом буде легше . Та легше не стало , а навіть навпаки .Проїзжа частина стала вужча, автомобілів ще більше , дорога гіршою . Узбіччя з мокрого піску виявилось кращим за хвилястий край асфальту , але закінчився ліс , а зним і пісок . Як і раніше , їхати по дорозі , можливості не було , А узбіччя перетворилося на справжнісіньке лайно з великої букви і так досамого повороту в Куп"янському напрямку , там ще зупинка "Источник" . Колись на Цьому "Істочніку" зупинялися всі автобуси,щоб пасажири попили воду , але від коли там збудували магазин ( а може навіть і задовго до цього) "Істочнік" неб"є , а вода тільки за гроші . Зупиняюсь тут перепочити після грязюки .
Хочу сказати пару слів на своє виправдання , що цей звіт поки що без фото - по перше - темно ; по друге - часу в обмаль ; по трете - туман і четверте,воно ж найголовніше - відрізок від Харкова до повороту на Куп"янськ катуни та чітачі форуму знають краще за мене . А за поворотом починаеться найнудніша дорога з усіх ,що я знаю , тут і по видному в більш квітучі пори року важко знайти ,що зфоткати - пейзажі класичні для нашого степу - зліва соняшник і кукурудза , зправа пшениця та буряк , ну можливі варіації з розташуванням цих культур. За Коробочкіно і до самого Шевченково , взагалі ні яких точок відліку , Коли я виїхав за Коробочкіно мене накрило густим-густим туманом , не таким як я згадував раніше , алеж і умови другі .Та на щастя рух на дорозі став слабеньким , на стільки ,що я міг їхати посеред дороги. А машини , немов би хтось регулював ,випускаючи їх з дуже видержаним інтервалом , коли десь далеко попереду зникали червоні ліхтарі "стопів" - десь далеко позаду з"являлися фари другого авто і жодної машини на зустріч , і жодної фури . Потім зовсім перестали їздити і вмене виникло таке відчуття ,що я в темній кімнаті , з ліхтарем ,який б"є в білу стіну ,а я кручу педалі на велотренажорі , бо через туман і особливості місцевої географії ,здавалося що я стою на місці .Залишалось лиш крутити і чекати - коли ж з"являться вогні селища Шевченково , яке починаеться з меморіалу та заправки, та міст ,що веде на окружну , Та я їду під мостом і далі через центр , і ось в центрі на площі я побачив те ,що в новорічну ніч просто не міг не сфотографувати
Як раз вту мить коли язаїжджав на площу , надімною , невмов райдуга засіяв феєрверк.
А це сам винуватець назви селища
хоч це і вважаеться центром , та основний пам"ятник Шевченку знаходится біля Ж/Д вокзалу ,в повний зріст ,якщо точніше в сидячому положенні.
І так- до дому лишилося зовсім трохи , присутні признаки втоми , особливо в пятій точці ,вона хоче покою , а по переду для неї серйозне випробовування - дорога від трасси до села , у нас її називають просто - "Булижнік" , бо виложена з камінюк різного розміру які торчать як попало в різні сторони , їхати по ній не зручно на любому транспоті , але ця дорога є завжди , " булижнік" пережив не одне покоління асфальту .Вздовж нього , як і прийнято висаджена посадка , а за посадкой , як також само собою розуміється , є альтернативна грунтова дорога , на яку я дуже розраховую і одразу звертаю за посадку , а там , не повірите - зима , на полі сніг , на дорозі сніг .сантиметрів десять , не менше .От тільки він мерзлий і їхати по ньому не можливо і я зібравши всю свою волю, не вкулак , а в те місце якому терпіти більше за інші органи - знову виїзджаю на "булижнік"
Далі зустріч сім"ї , яка була в шоці , що я приїхав. І в подвійному шоці від того , що приїхав на велосипеді .
Куранти ,шампанське , олів"є , солодкий сон.
На ранок нового року вийшов на подвір"я , подивитися як воно в цьому році .
Зима робить красивим все , влітку я б не фоткав ось це
або потворний бур"ян , який зимою теж став білим та пухнастим
Останне листя Маслини
Та ближче до справи . Основна пригода намічалась на друге - третє число , Ну і добре , це ж не заважає мені відкрити сезон вже сьогодні . І я вирішую проїхати частину запланованого маршруту ,тим більш ,що він йде в протилежному від Харкова напрямку , на годиннику 14:00 , треба встигнутиповернутись доки не стемніє , бо тут, знаєте, не окраїни Харкова і не дай бог зустріти якусь звірушку . Тож сьогодні мій шлях лежить у село Михайлівка ,майже село-привид , на скільки пам"ятаю там три подвір"я дачників і стількиж тих , хто живе там постійно ,село з двух вулиць розташованих навколо ставка . Окрім тиш шістьох ( ну може на дві більше) хат інші в повній розрусі , або вже розвалились , або от-от розваляться ,. Неможливо повірити , що відносно недавно , 40-50 років тому , населення і рівень життя не поступалися районному центру . Отже мені туди , Виїзджаю , шлях починається з болота , швиденько проїхав його , бо лід під берегом тріщить , з болота по під полем до греблі між двох ставків - проїжджаю по греблі , щоб виїхати на дорогу треба їхати по більш менш накатаній дорозі ,але зробити крюк , або прямо через поле . Звичайно їду прямо. Їхати складніше ніж я думав , хоч і морозить ,але земля якась м"яка .
Виїжджаю на дорогу . Чи варто було чекати кращого ?
Але все демократично - є вибір
Вибираю ту що з сніжком , там хоч іноді гладенько. Доїхав до Михайлівки , дорогою , що веде до ставка и до початку ближньої від мене вулиці , як мінімум з того моменту як випав сніг ,окрім польових мишей , ніхто не користувався , але є дорога в об"їзд першої вулиці , нею і рухаюсь. В"їжджаю в село і одразу отримую шок -
ставок на якому , зовсім недавно можно було порибалити , заріс якимись будяками
Колись майже на проти кожного двору , господарі закидували верші та екрани , нам було років по 12, ми роздягались обходили цей ставок по колу ,( в цьому віку я ще не знав ,що в мене є совість), провіряли всі верші ,що знаходили і знаете - з цим уловом було не соромно приходити до дому.
Розвертаюсь і фотографую перше подвір"я , хоч в ньому живуть виглядає воно так
А це сусідне подвір"я , тут ніхто не живе
Тут також живуть , тому дах на сараї мабудь не провалився , а це просто таке дизайнерське рішення
Переїжджаю на іншу сторону "ставка" і ..... знову шок , ну ви самі гляньте
така дорога в усій Харківській області є лише в двох місцях - тут і на проспекті Гагаріна . Це звісно добре ,але для чого ? невже хтось щось планує зробити в цьому місці . Для порівняння - наш " булижнік" Люди просять застелити асфальтом відколи я себе пам"ятаю , так його там менше 2 км. . а тут - звідси і до ж/д станції " Гроза" , а це не менше 10 км. А вздовж цієї чудової дороги розташовані елітні будинки
Нє ,ну звічайно є на цій вулиці більш менш нормальні будинки ,просто якраз з них за мною на збігалося з пів десятка собак ,які не дали мені зфотографувати ,чудову розмітку на цій дорозі , знаки і місце для розвороту в кінці вулиці .
А це вже за кілька сот метрів за селом , дивно ,бо це болотце було таким скільки я його пам"ятаю
А ось це місце було записано в моїй програмі відпочинку як обов"язкове для відвідування
Доречі ,кущіки які зправа вверху , це колишне подвір"я , Коли я був тут в останне , років 4-5 тому ,це було повноцінне подвір"я , зараз не фотографую бо нічого , але я думаю , що це не акт вандалізму , просто господарам набридло відлюдне життя і вони переїхали разом з усим що було.
А це я з велосипедом
А це велосипед без мене , тут я ще не знаю , що ця дорога буде найкращою за всю подорож і не тільки сьогодні
Вражаючі краевиди , спочатку хотів об"їхати його , але потім картина з дитинства склалася в одне ціле і я згадав , що для цього мені буде потрібна не одна година, тому шукаю ( і знаходжу ) брод , десь за тим поворот , що на фото , вирішив з"їхати ,а не пішком, хотів це зняти , але по перше нічим зафіксувати камеру - тіліпаеться на шиї і б"ється об"єктивом об руль , а по друге - перефразую мураху з мультику - " в мене батарейки , а мені додому " (у меня ноги , а мне домой) . АТБешні дюресел запевняли надписом на упаковці , що тримають заряд до десяти років ,тільки не попередили , що не витримують ні одного градусу морозу ( взагалом з 31.12 по 04 .01 було зроблено всього 210 фото , використано чотири комплекти батарейок( це так на замітку) , що правда четвертий комплект , в кімнатних умовах працює й досі ).
Короче з"їхав по цьому склону
Скажу чесно, спуск був не видовищьний , та які там видовища , з моєю вагою і так весь час до землі притягуе
Переїхав на інший бік , через ярки потрапив в це місте
мені одному здається що це якийсь вал-укріплення ?
його навіть на карті трохи видно
Інший вал за кілька сот метрів від цього , я вже не фотографував , бо темніло ,він не менший ,хоча на карті я його не розгледів.
На цьому романтика зкінчилась , пора було поветатись , шукаю дорогу , вона тут була , я пам"ятаю , хоч це було років пятнадцять тому. Так і є , дорога є , але це скоріше сліди машини геологів , які ,як мені здається, їздять куди очі дивляться , бо ця дорога привила мене знову в яр , знову довелося вилазити з велосипедом на спині . Виліз в якісь зарослі молодих дерев , час піджимає ,тому сідаю на велосипед і дрейфую між цих чагарників , поки не отримую одним з них в глаз , протираючи око від сліз лізу напролом ,бо поіншому ніяк .Фух ,виліз, а дороги всеодно нема , перехожу через посадку ,там поле озимої . що робити - треба їхати , якщо память не зраджує ,через 500 метрів буде дорога . Так і є , радію , та не довго, дуже скоро дорога яка мені потрібна теж виявляється завалена замерзшим снігом , але є дорога трохи іншим шляхом . Ну можна і так . Але і вона стає дедалі гіршою і зрівнюється з іншим полем , вирішую не гаяти час а їхати по діагоналі через поле .Поле , як би вам описати ,яж не аграрій , поле пшениці спочатку скошують , потім перед тим як спахати ,так трохи її культивують , вибачте за не грамотність , не знаю як цей процес називаеться , короче треба було їхати через це напів вспахане поле . Сидячи не зручно , стоячи взагалі не можливо , тому що є сили упираюсь в сідло і що є сили давлю на педалі . Важко , але треба . Дальше більше - на пів поля починається справжня пахота , по якій , при всьому моєму величезному бажанню , їхати не можливо .Їду на край поля до посадки , може там є дорога , під"їзжаю ближче , в голові з"являються думки , що з такими розкладами краще було б їхати і по тому промерзлому снігу. Мабудь дід Мороз подумав ,що це моє новорічне бажання-під"їзжаю до посадки , а там ,,,, - коліїзасипані промерзлим снігом . Тільки вже без варіантів - зліва коліїї , зправа пахота . Ні , таки по цьому снігу їхати не краще . до дороги , якщо вона є , не багато мерів 300 -400 , але вже темно і сліди на снігу розбурхують мою хвору уяву , тому де гребні землі виступають над снігом , намагаюсь їхати .Нарешті дорога .Не без радості запригую на сідло ,але воно кудись з"їжджаеїє . Тільки цього не вистачає , сідло зламалось без шансів на ремонт , дорога теж знову стає колією , виїхав на поле , все ж таки виявляється , що стоячи їхати можна ,а їхати залишилось всього 3-4 км.
На ранок став міркувати , що робити з сідлом , після вчорашньої покатушку боліло , все - ноги ,спина , руки , так я ще ніколи не їздив . Хоча добре - добре що сідло зламалось не під час поїздки до Харкова , Добре що цю частину маршруту я проїхав окремо , бо вона зайняла б багато часу і тепер я знаю в якому стані сільські польові дороги. А сідло зпочатку хотів зняти з маминого "Люкса" , але був здивований невідомою системою кріплення , знайшов інше ,але не менш загадкове , в підсумку зняв сідло з дитячого велосипеду і на ньому вирішив доїхати до селищьного ринку .
І ось я повернувся до того моменту з якого хотів розпочати , Цілую маму , запевняю що все буде добре і вирушаю. Їду через село Раївка , це село в одну вулицю , але довжиною майже 10 км .
ось така дорога з"еднує ці села
Пиїзджаю на базар, бачу сідло , воно схоже на кухонну табуретку ,розмірами посадочного місця , тільки без ніжок і з якоюсь маленькою дірочкою по центру , Питатаю в продавця щось інше , він радісно відповідає , що несподівано , на віть для себе , все розкупили , я в чомусь його розумію , але таке табуретко я точно не куплю , знаходжу сидіння ,розміром з пів табуретки , краще мені тут не знайти , вигляд не спортивний , але перші відчуття - більш менш зручно . Їду далі , на черзі с. Новомиколаївка .
Мені в тому напрямку
чомусь захотілось зфотографувати це поле
В Н-Миколаївку дорога одна - через Іванівку , потім мені треба буде повернутись ,взагалі чесно кажучи , я тут рідко бував і на віть не знаю де закінчуеться одне село і починаеться інше ,вони розташовані дуже тісно одне з одним
ось перші кадри
а це вже точно Н- Миколаївка
И хоч це всього на всього залишки ферми , мені він нагадує Стоунхендж . А чому ні ?
А це повна картина
А ось цю дорогу літом, коли все зелене , дуже легко не помітити ,Ну раз я її помітив , то по ній і поїду , щоб краще роздивитися Іванівське водосховище
Таких Будинків тут вистачае
а цей взагалі помер своєю смертю
Цей чекає тієї ж долі
Хоч я фотографував тільки руїни , бо вони більш колоритні - Новомиколаївка дуже красиве село , водосховіища , у продовж всього села росте ,хвойна лісополоса , тут є не тільки школа ,а навіть діючий дитячий садок.
Далі Іванівське водосховище , не Печеніги ,але всеодно велике
не великий ремонт на берегу водосховища
Водосховище закінчується ,їду на шум дамби
досить велика
и глибока
і витікає в ось це місце яке називаєть річка Великий Бурлук
з цього моменту починають не знайомі для мене місця , мені треба доїхати до Печеніг , а далі як встигну. Заїжджаю с. Аркадовка ,карта вказує ,що треба переїхати через міст р. Великий Бурлук , поки що їду як каже карта , Помічаю на горі монумент загиблим солдатам . Шкода що крім війни нам більше нічого не нагадує про минуле і якби не старі люді ,ті що старші за війну ,які можуть розказати про тих хто жив тут до них , то здавалося б що цих місць раніше ніколи не було.
далі знов почались пригоди ,спочатку мені не сподобалось що карта мене веде по дорозі , а не полями ,але я помітив , що гугл гонить , помічав я ще коли був у мами , там він намалював майже магістраль ,в тому місці де її ніколи не було і бути не може , От і зараз він рекомендує їхати по дорозі паралельно тій по якій їду я , але там і натяків на дорогу не було , Тому доїхавши до Великих Хуторів ,хоч реальна дорога нарешті співпала з воображаріумом гугла , але я не ризикнув і поїхав не полем ,а трассою ,об"їзжати було не далеко ,фото також робити не хотілось , бо всі села майже однакові ,коли їх не знаєш , а милуватись природою поза ними не було часу. І так куди їхати ? Питаю у гугла , бо хоч він і глючить ,а всеж він знає більше за мене , знову дорогами , що він вказує ,їхав їхав і приїхав в чисте поле ,чисте перепахане поле .Та шо за ..... ,Намагаюсь перекласти маршрут ,а він нічого не знаходить, Вже сам знаходжу дорогу до с. Юрченкове
позаду дорога якою я приїхав
по праву руку залишки соняшника на кукурудзяному полі
по переду знову питанняя - якою дорогою їхати . Гугл каже ,що треба вправо і там вийде майже пряма дорога до Печеніг
та я його прямі дороги бачив в одному місці
вирішую їхати понад селом
Цікавій будинок зустрічаю ,цікаво ,щоб це могло бути
під час зупинки , по звичці дивлюсь ,що мені пропонує гугл , в цей раз він мені показує ,нормальну дорогу , тільки вона знаходиться десь в трьох кілометрах від мене ,а він чомусь показує ,що я на тій дорозі .Якийсь день маразму.
Їду як планував сам .Ось село скінчилось ,але якось не логічно , ну зазвичай село закінчується , а дорога йде далі ,ну хоч якась.А тут ні - останній двір і все - поле. Та я вже не дивуюсь просто їду по ньому потихеньку, переїхав через поле ,далі лощина - переїхав через неї ,далі поле по якому не проїдеш , та на щастя маленьке ,чи вузеньке ,метрів 50 ,за ним, таке поле ,та ще й з дорогою
Далі блукати вже було ніде . попереду село Новокомсомольське
І Печеніги , рибаки ,як бачите часу не гають
я заїхав на цю гору ( ну майже заїхав ) щоб перепочити та перекусити , ховаю фотоаппарат , бо через 15 хвилин вже буде темно
і хоч по кілометрам мені ще лишаеться майже половина шляху , та це вже знайома мені дорога , а тому новорічні пригоди можна вважати закінченими.
такі от вийшли мандри - мандри по давно забудим місцям ,
по місцям які бачу вперше.
по місцям дитинства і в саме дитинство - подумки.Ну все сподіваюсь ,що хоч комусь сподобається.
Перепост:
Статья понравилась: Миша, Romio Traveler, shibanov, SNiЖ0k, OZy, Nikso, Timurlang, SVV, SMile, macafee, nik_irina, Арсений, Lio_, PAUL, 11alexey111, Radianth, Денис Лукьянов, Bogdan Kopylov, Dima Shapovalenko,
Статья не понравилась: nikalexey,
Комментарии
SMile
лайк за смелость! )
09.01.2014 18:22lopes_devega
спасибо !
09.01.2014 21:44ivanov84
я знал что ты сумашедшый в хорошом смысле. но в такую даль да в такую погоду. респект и уважуха.... отчет супееееееррр
12.01.2014 00:46lopes_devega
ну спасибо
12.01.2014 00:59SATKUR
Чудовий звiт! Красно дякую!
20.01.2014 01:54lopes_devega
будьласка , дякую за те,що прочитали.
20.01.2014 20:05