Єжик в тумані та ще й в горах

Термін: 04-10 листопада 2012 року (2012.11.04-10)

Маршрут: поворот на с. Черемисівку (траса Сімферопаль-Судак) - с. Красна Слобода - с. Поворотне - каньон Кучук-Курасу - т/с Верхній Кок-Асан (69) - джерело Павло-Чокрак - г. Емула-Кая - перевали Верхній і Нижній Шелен - т/с Ворон - перевал Ворон - перевал Маски - т/с Ай-Серез - хребет Орта-Сирт - г. Тогал-Бурун - балка Су-Чаптран - с. Веселе - балка Су-Чаптран - мис Чикен-Кая - п. Новий Світ - автобус - зупинка Капсель - Меганом - Судак

Розпочався цей невеличкий похід з траси Сімферополь-Судак де поворот на с. Черемисівку.

А далі пішки по дорозі 10 км в село Поворотне. Погода радувала - було сонячно та тепло.  Але сонце в цю пору року вже рано сідає. Тому проминувши невеличке село пора було зупинятись на ночівлю.

Вирішив, пройтися ще трохи і зупинитись у каньйоні. По дорозі зустрічались зграї свиней, які собі вільно гуляли лісом та паслися. Щось не хотілося, щоб ці звірі вночі завітали до моєї стоянки ...

Ніч була тиха та зоряна ... Зранку продовжив всій маршрут каньйоном Кучук-Курасу. Каньйон називають по імені річки, яка протікає по ньому. Але на вказівнику інша назва - Кок-Асан.

Каньйон проходиться досить легко з плавним набором висоти. В низовині каньйону є декілька водоспадів ...

З каньйону маршрут виводить на турстоянку Верхній Кок-Асан. Тут вже на висоті починають затримуватись хмарки з моря. І чим далі вгору по маршруту тим густіше стає туман і сильніше вітер...

І вже відчуваєш себе їжачком в тумані коли долаєш цю білу масу... Ніяких тобі краєвидів і простору ... І так десятки кілометрів ...

... Чергова ночівля на турстоянці Ворон. Прикольну почту-форум хтось придумав. В ящичку на дереві зошит і туди пишуть туристи. Читав ці записи на ніч ...

Зранку погода не змінилася. Маршрут туманним лісом вже приївся і ставав нудним ...

Аж ось попереду хребет Орта-Сирт. Його ще називають Кримський Кавказ. В умовах поганої видомості, сильного вітру, на крутих схилах хребта прийшлося трохи зосередитися, щоб його подолати...

Туман та вітер на висоті вже дістав. Тому прийшло рішення спуститися в c. Веселе, купить сухого винця та зупинитися біля моря ... З падінням висоти стає краща видимість ...

По дорозі зустрілася така собі конячка ...

Мабуть вона чекала від мене гостинця, тому не давала мені проходу. Навіть хотіла мене гризнути. Добре, що плече занадто здорове для її пащі ... Ніякі спроби обійти цю живу перешкоду, мені не вдалися. Ця конячка весь час випереджала мене. А коли я звернув з дороги на "сократну" стежку, то вона образливо показала, як вона вміє швидко бігати і помчалася в напряму села Міжріччя...
По балці Су-Чаптран спустився в село Веселе.

На жаль фірмовий магазин винзаводу був зачинений, бо вихідний. Тому тільки з запасом води прийшлося топать до моря...

А ось і місце біля синього (правільніше чорного) моря. Тут також була дньовка...

Зранку буда погодка тощо треба. В морі гріх було не покупатися. Вода ще тепла, навіть плавати можна...

Хотілося пройти мис Чікен-Кая по кам'янистому березі. Але вже за скалою Два монаха йти біля моря далі не можливо, а повертатися не хотілося. Тому прийшлося дертися стрімко вгору по сипучій ущелені, десь метрів 90 ...

Як завжди можна довго насолоджуватися краєвидами Парадизу ...

І в Новому Світі фірмовий магазин був закритий і знову без вина. А далі запланував переїхати на Меганом. Вже зовсім стемніло коли вийшов з автобусу...
В темряві не зміг пройти по верхній стежці за мис Рибачий, бо місцями вона стала небезпечною. Залишилося чекати ранку ...
А зранку, як виявилося, можна пройти іншою стежкою ...
І ось він таємничий Меганом ... Якоюсь магічною силою він притягує до себе ...

В цю пору року його сезоні жителі роз'їхались хто куди, залишивши безліч наскельний малюнків...

Довго я думав де краще заночувати: поставити намет чи залізти у печерку. Переваги над поривами вітру, ліню ставити намет та безліччю ночівель в ньому взяли вверх - заселив печерку ...

Наступного дня неквапно пройшовся ще раз схилами Меганому і вже спішно до зупинки Капсель. Рейсового автобусу не було тому прийшлося йти пішки до автостанції Судак.
Так і закінчився черговий піший похід осіннім Кримом. На жаль не все побачив, що планував. Треба мабуть трохи раніше планувати наступний похід.

Трек пройденого маршруту:

Більше фоток: