Велопохід замками Тернопілля

Термін: 29 квітня - 05 травня 2012 року (2012.04.29-05.05)

Маршрут: ст. Радивилів - ШПУ Р-12У "Двіна" - Броди (Єврейський цвинтар, Бродівський замок, Центр, Палац графів Тишкевичів) - Суховоля - Підкамінь (Камінь-велетень, Козацьке кладовище, Монастир) - Підберізці - Залізці (Залозецький замок, Костел Святого Антонія) - Беримівці - Зборів - Заруддя - Поморяни (Поморянський замок, Міська ратуша, Костел Пресв'ятої Трійці) - Бережани (Бережанський замок) - Рай - Підгай ці (Костел Святої Трійці) - Монастири?ська - Підзамочок (Підзамоцький замок) - Бучач (Костел Успіння Діви Марії, Василіанський монастир, Бучацький замок) - Сороки - Русилів (Русилівські водоспади) - Язловець (Костел, Язлівецький замок і палац) - Новосілка - Дуліби - Хмелева - Шутроминці - Червоногородський (Джуринський) водоспад - Червоногородський замок - Нирків - ст. Торське - дизель - Тернопіль - електричка - ст. Красне

Учасники: Макс, Лєна, Саша, Сергій, Валєра, Юра

Як завжди, на травневі свята є декілька святкових та вихідних днів, тому можна планувати повноцінний велопохід. В Крим їхати вже не хотілося, в Карпатах були минулого року. Тож ми з Валєрою спланували похід замками Тернопілля ну а іншим учасникам було нікуди діватися, як погодитися з цим маршрутом. І так основою учасників походу стала група "Прошлый век", за плечима якої не один велопохід. Ну, плюс ми - матрасники

. Також планувалось, що в рамках проекту "Доступний велотуризм", з нами поїде двоє початківців. Але у них перед походом змінилися плани.
Виїхали ми потягом Харьків-Львів зі ст. Полтава-Київська.

День перший

За 2 хвилини стоянки потягу на потрібній станції необхідно було встигнути розгрузити 6 велосипедів + стільки з велобаулів. Тому ми зазделегіть підтягли наш багаж поближче до тамбору, але через неуважність провідника ми вийшли в Радивиліві, що на станцію раніше від запланованого пункту - ст. Броди.

Коли глянули на карту, то виявилося, що не все так печально: до Бродів 10 км і по путі знаходиться об'єкт, який ми планували відвідати. І це була покинута шахтна пускова установка (ШПУ) Р-12У"Двіна". Їхали ми дивитися на середньовічні замки а попали спершу на свого роду замок під землею, але вже часів "холодної війни":

Зважаючи на вразливість наземного варіанту ракети (Р-12), Рада Міністрів СРСР постановила розробити шахтний варіант пускової установки. Груповий шахтний стартовий комплекс "Двіна" (8П763) балістичних ракет середньої дальності з термоядерними боєголовками Р-12У (8К63У, за класифікацією НАТО SS-4 "Sandal"). Незважаючи на пристойний вік (Р-12У прийнята та озброєння аж у 1964 році), ракета дожила аж до кінчини СРСР, останній екземпляр був знищений 23 травня 1990 р у Білоруській РСР. джерело

На одной стартовой позиции по углам прямоугольника с размерами 80 на 70 м сооружались четыре ШПУ. В центре был укрепленный технологический блок, в котором размещались защищенный командный пункт, подземные хранилища компонентов топлива, боезаряды и газы, необходимые для ракеты, электрический генератор и необходимые расходные материалы для 30 дневной автономной работы в полной готовности к пуску. На дне бетонированного ствола шахты глубиной 30 м и диаметром 7 м (под ракету Р-12) размещался стартовый стол, на который устанавливалась ракета. При запуске двигателей ракеты горячие газы выходили в газоотвод между стволом шахты и специальным металлическим стаканом диаметром 5 м, толщиной 16 мм, защищавшим ракету. Вверху шахты газоотвод имел расширение и направляющие лопатки для отвода горячих газов в сторону с целью снижения теплового воздействия на ракету. Сверху шахта защищалась многотонной "крышей", сдвигавшейся по рельсам перед пуском ракеты. Выход ракеты из шахтного ПУ производился по направляющим, закрепленным внутри стакана шахты.джерело

Полазили ми трохи по об'єкту, поміняли пробиту камеру та поїхали в Броди. Спершу заїхали на "новий" єврейський цвинтар (ХІХ - першої пол. ХХ ст.) - такий собі ліс кам'яний могил.

Далі поїхали до Бродівського замку - пам'ятки державного значення XVII-XVIII ст. Історію замку читайте в wikipedia і тут.

На території замку зберігся двоповерховий палац XVIII ст. побудований Станіславом Потоцьким. Більше цікавого тут нічого немає, все в занедбаному стані. Довго тут не затримувались і поїхали через центр в напрямку Підкаменю.

На виїзді із міста заїхали до палацу - родинного гніздечка шляхетської родини Тишкевичів. Спочатку проїхали мимо потрібного повороту, але місцеві літні жіночки вказали, як до нього потрапити. А молодь, яку ми наздогнали по дорозі, про палац не знає. І ще одна дівчина просила Валєру довезти її до лісу...

І вже на виїзді з міста знову поїхали не потій дорозі, але глянувши в GPS-прилад, швидко виправили напрямок руху.
І вже незабаром ми приїхали у Підкамінь.

Закупили продукти в маркеті, набрали води та поїхали на стоянку в улоговині під великим каменем.

День другий

З ранку я сходив пофоткать Монастирь походження дерева Хреста Господнього, який захищають оборонні мури з заокругленими, двоярусними вежами. Мур почали зводити з 1702 р. В середині західного муру - в'їздна брама з датою 1704.

З південого боку костелу - колона з фігурою Богородиці. Фігура виготовлена у 1719 році з міді та визолочена (визолотив - майстер Х. Шоберт).

Зараз ведуться реставраційні роботи на території монастиря. На іншому подвір'ї монастиря знаходиться психдиспансер. Більше про монастир читайте в wikipedia і тут.

А так з монастирської гори, стародавня назва якої – "Рожаниця", виглядає 16-ти метровий камінь-велетень, у західній околиці якого збереглися кам’яні хрести від цвинтаря другої половини XVII ст.

Біля одного з хрестів ми сфоткались з прапором Полтавщини, на якому також зображено козацький хрест.

Із західного боку Каменя є ніша, зроблена у формі стилізованого серця. Там, можливо, відбувалися язичницькі обряди та приносилися жертви для умилостивлення богів.

В глибині Рожаницької гори, на схід від Каменя, знаходяться дві печери із слідами людської діяльності.

В ясну погоду з гори з Камнем можна побачити Почаївську лавру.

Після сніданку вирушили в дорогу. Дехто вниз до магазину, а дехто вгору до монастиря...

Після невеличкої прогулянки по території монастиря ми вже в невдовзі були на в'їзді в Тернопільську область.

А там уже не далеко і Залізці, де є дві пам'ятки для огляду. Спершу ми оглянули руїни Залозецького замку - пам'ятку архітектури національного значення. Замок зараз один з найгірше збережених замків Тернопільщини. На території замку ми знайшли тайник ігри "Геокешинг".

Зовсім поряд знаходиться Костел Святого Антонія, який на жаль, також стоїть в руїнах.

А зупинились ми на обід біля місцевого озера, попередньо закупивши продукти для приготування борщу. Купили картоплі у мешканців, які саме порались на городі.

Пообідали смачно, покупалися та почалися відпочивати, слухаючи Валєру, який читав нам корисну книгу "Велосипедный ТУРИЗМ для всех". Не зважаючи на те, що книга видана в 1984 році, в ній прописані всі поради та ті ситуації, які виникають при плануванні і проведенню велопоходу в наш час.

Вже після обіду, коли трохи спала жара, поїхали далі.

І зупинилися на ніч біля озера у Зборові. Через Гугл-Земля планували в одному місці. Як виявилося, що озеро, біля якого ми планували зупинитися, почало пересихати. Тому ми зупинилися в іншому і кращому місці.

День третій

Зранку було сиро та прохолодно біля невеличкої річечки з мутною водою. Поснідали манкою з яблуками та скоріше в путь-дорогу ...

І вже через 22 км прибули до Поморянського замку палацового типу.

І знову руїни ... До наших днів дійшли два двоповерхові корпуси й кутова вежа замку. Біля замку так і не вдалося знайти тайник ігри "Геокешинг".

В цьому селі також є костел Пресв'ятої Трійці та Міська ратуша.

І знову ми заїжджаємо в Тернопільську область ...

По дорозі в Бережани зупинились в с. Урмань. В цьому селі знаходиться дерев'яна церква Св. апостолів Петра та Павла (1688 р.). А поряд нова сучасна церква.

Біля магазину в селі вгамували спрагу холодною мінералкою та морозивом, а потім покупалися в ставку за селом.

А в селі Надрічне при дорозі стоїть такий цікавий костел...

І вже скоро прибули в Бережани. Зупинились на обід в кафе "Стара фортеця", що поряд з Бережанським замком. Температура в тіні була 29 градусів.

Після обіду сходили на екскурсію в замок, який споруджувався як фортеця й палац. До речі, Бережанський замок, один із небагатьох замків в Україні, жодного разу не захопили. Свого часу замок відвідували поважні персони: ватажок Ференц ІІ Ракоці, імператор Петро І, гетьман Іван Мазепа а також голова ГО "ВЕЛОПОЛТАВА" Валерій Нурумов

Відпочивали в парку поки не спаде жара...

А під вечір поїхали в Рай шукати місце для табору ...

За легендою, таку назву мальовниче село отримало від Адама Сенявського, власника Бережанського замку. Він мав наречену на ім'я Єва, то ж вирішив що для пари з такими іменами - Адам та Єва - кращої назви для заміської садиби не може бути. Тут було зведено мисливський будинок та посаджено парк. Пізніше будинок був перебудований Потоцькими в палац у стилі класицизму.

В парку є джерело та декілька ставків. Тут на поляні ми і розбили табір...

День четвертий

Як гарно було в Раю, особливо зранку, хотілося залишитись тут на довго. Але треба продовжувати маршрут, і ми взяли курс на Підгайці.

В Підгайцях побачив тільки руїни Троїцького костелу. В центр старого міста вже не хотілося підніматися.

Довго ми тут не затримувалися і невдовзі доїхали в Монастириське. Таким чином, в обід ми вже подолали нашу денну норму маршруту і, закупивши продукти, поїхали до місцевого ставка шукати місце для стоянки. І знайшли чудове місце трохи вище ставу з панорамою на невеличке місто.

День п'ятий

Зранку поснідавши яєчнею з ковбасою та попивши кави, вирушили на Бучач. Місцевий велосипедист з Підгайців попереджав, що дорога буде горбиста - затяжні підйоми та спуски. Але нічого не поробиш - треба крутити педалі ...

По приїзду в Бучач відразу поїхали до Підзамочку, де знаходиться замок - пам'ятка архітектури національного значення. Донині збереглися високі мури, масивна арка південного в'їзду; є залишки веж, земельного валу, руїни приміщень.

Замок розташований на плоскогір'ї на стрімкому лівому березі річки Стрипа. Під оборонною стіною ми знайшли ще один тайник ігри "Геокешинг".

Після Підзамочку ми поїхали назад в Бучач. Прогулялись в центрі біля костелу Успіння Діви Марії та Василіанського монастирю.

І вже потім піднялись до Бучацького замку. Там і пообідали, і переждали денну жару...

І вже перед виїздом з Бучача купили бутилочку коньяку з однойменною назвою. В магазині нам повідомили, що завод у виробництві використовує імпортний коньячний спирт, і що незабаром відкриють новий фірмовий магазин з дегустацією.

Далі ми їхали в с. Русилів, в околицях якого знаходиться пам'ятка природи місцевого значення - Русилівські водоспади. Загальна довжина Русилівського потоку - близько 3 км, на ньому є 20 водоспадів заввишки від 1,5 до 12 м і завширшки 10-15 м, що утворюють великий каскад, загальною висотою близько 150 м.

Але на півдорозі до села спочатку не повернули своєчасно а потім двоє учасників вирвались вперед. Доганяти їх не було сенсу, тому вирішили, що в телефонному режимі вкажемо їм куди їхати. Але ще двоє учасників не схотіли їхати навпростець по ґрунтовій дорозі через поле і вони поїхали в об'їзд по асфальту. Ну, а нас ґрунт не злякав і вже через пару кілометрів ми були в селі, де й чекали на всіх інших учасників.

Коли вже вся група була в зборі, купили продуктів на вечерю, молока та творогу у місцевих. Перепитали дорогу далі та де краще розбити табір і спустилися мимо водоспадів в долину.

Я тут нікого не попередив та й пішов розвідати дорогу з переправою на завтра. А це зайняло багато часу і мої колеги вже розпочали хвилюватися та шукати мене по глибокому руслу потоку, думаючи, що я міг туди звалитись при фотографуванні. Неприємна вийшла ситуація. Вечеряли коли вже стемніло ...

День шостий

Зранку довго збиралися і виїхали набагато пізніше чим звичайно. Потім шкодували, що так вийшло...

Від водоспадів до наступного пункту треба було проїхати згори на гору лісовою дорогою та переходити вбрід річку Стрипу. Це була набагато коротша дорога чим об'їзд асфальтом. На початку маршруту мені в заднє колесо попала палиця та вивернула переклюк. На радість мені, Zenitу вдалося вигнути його назад. І після недовгої зупинки на ремонт ми поїхали в нетрі.

Краще б ми раніше перебрели річку, чим двигались берегом, яким давно вже ніхто не ходив...

А потім ще був крутий підйом лісом в гору... Ця ділянка нашого "матрасного" походу була найважчою... Я шуткував: "Ось вам елементи екстриму, а то все асфальтом і асфальтом їдемо

". Але це не перешкода для нас і скоро ми були вже біля руїн костелу Успіння Діви Марії (1589-1590 рр) - пам'ятки архітектури національного значення, що в селі Язловець. Раніше це було велике торговельне місто.

В магазинах села не могли знайти охолоджених напоїв, тому з'їли по морозиву і поїхали до Язлівецького замку. Замок був побудований з двох частин:

власне замок на найбільш високому і, одночасно, найвужчому місці мису;

дещо нижче, на захід - нижній замок, який включав також палац, побудований у ХVІІ столітті (обгороджений стіною на межі ХVІ-ХVІІ вв.).

А ще нижче знаходиться каплиця-усипальниця Монастиря Сестер Непорочниць (1860), де покоїться Блажена Марцеліна Даровська, яка заснувала з дозволу папи Римського жіночий монастир у палаці.

Палац побудований у період 1644-1659 рр. як казематне зміцнення нижнього замку, що фланковане двома кутовими бастіонами. У 1747 р. будівля реконструйована, добудована двома бічними крилами, включивши в свій обсяг оборонні стіни нижнього замку, і перетворена в палац. Насьогодні в палаці сусідять санаторій та обитель. Монастир скоріш всього підтримують поляки, бо поряд були автівки з польськими номерами.

А ось прикрашений гербом вхід фортеці знаходиться на рівні третього ярусу оборонної стіни. Виникає питання: як же туди потрапляли жителі? Відповідь знайшов у книзі, яку мені подарували. Як виявилося, підніматись потрібно було пандусом і переходити через підйомний міст.

Вдосталь нагулявшись по всій територій колишнього замку, їхали такою гарненькою дорогою до села Новосілка.

А потрапити нам треба було до Червоногородського (Джуринського) водоспаду. Їхали довгенько, минаючи такі села - Дуліби, Хмелева, Шутроминці. Догори були дуже погані, швидкість була низькою. В одному із сел зустріли двох поляків, які подорожують на роверах аж з Карпат. Погутарили трохи з ними та сфоткались на згадку біля генделика

. Так дивно назвали в цьому селі магазин.

Десь вдалені гуляли дощові хмари та падав дощ.

А ми спішили доїхати до водоспаду. І повернувши з траси на лісову дорогу, спустились з гори прямо до Джуринського водоспаду. Він вважається найвищим рівнинним водоспадом України, його висота - 16 метрів. Кажуть, що водоспад був штучно зроблений. Так за легендою турки (в wikipedia - татари), під час чергового нападу, пробили природну дамбу, яка роз'єднувала річища річки Джурин, що огинали Червоноград зусібіч та захищали від ворогів. Червоноград - колишнє польське містечко, яке припинило своє існування після Другої світової війни. Назва містечка пов'язана з інтенсивним червоним кольором місцевим пісковиків.

І коли ми піднімались на узвишшя до Червоногородського замку, нас наздогнав невеличкий дощ. Щоб потрапити до замку треба проїхати через ворота дитячого табору "Ромашка".

Червоногородський замок - оборонна споруда, у першій половині XIX ст. перебудована на палац. Розташований в урочищі Червоне поблизу с. Нирків Заліщицького району Тернопільської області, на стрімкому пагорбі посеред глибокої котловини р.Джурин, що в цьому місці творить майже замкнуту петлю.

До Першої світової війни палац мав вишукану терасу в італійському стилі та колонаду з 6 кам'яних колон, був оточений великим ландшафтним парком із фонтаном. Під час 1-ї світової війни палац зазнав значних руйнувань, і його більше не відбудовували. Довершила руйнування 2-а світова війна. Нині збереглися лише дві, значно пошкоджені вежі.

Однак і в стані руїни замок-палац та розташовані поблизу залишки костьолу й усипальниці Понінських, водоспад утворюють унікальний історико-ландшафтний комплекс у мальовничій місцевості.

З урочища ми виїхали серпантином в село Нирків. А далі попрямували до ст. Ворвонці, де мали вночі сісти на дизель до Тернопіля. Але стрілочник на переїзді нам порадив їхати до ст. Торське, бо там вокзал кращий. Ми прислухались до поради і вже по темному прибули на той вокзал. Повечеряли тут та й почали чекати прибуття дизеля.

Так закінчився наш самий насичений та важкий день велопоходу.

День сьомий

Десь о 03:20 погрузились в дизель на Тернопіль і продовжили свій сон.

А о 07:35 вже вигружались на вокзалі. Потім поїхали кататися старим файним Тернопілем.

Відпочивали ми біля Тернопільського озеро - водойми в Тернополі, створеної в 1951 році на місці багаточисленних боліт на ріці Серет як Комсомольськое озеро. Поряд в парку багато рибалок та людей, які активно відочивають: бігають, їздять ровером чи просто ходять...

Пообідали в кафе Привокзальне і сіли в електричку до ст. Красне, де вже о 18:00 буде наш поїзд Львів-Харьків.

Коли під'їжджали до станції Красне, то з правої сторони по ходу поїзда бачили комплекс антен. Як виявилося потім це був великий середньохвильовий радіомовний передавач потужністю понад 1000 кВт, мовлення якого ведеться на частотах 549 кГц і 936 кГц.

В самому селищі Красне особливо дивитись нічого, тому чекали на свій потяг у привокзальному кафе.

Стоянка потягу Львів-Харків на ст. Красне тільки дві хвилини, а нам треба дійти до свого вагону та погрузитись з шістьма байками. Ми вибрали місце десь посередині довжини перону і не прогадали, наш вагон зупинився зовсім поряд і ми скоренько запхнулися в нього.

А зранку ми були вже в Полтаві. Коли вже зібрали веліки на пероні, оголосили прибуття тестового "Хундаю". От і сфоткались ми біля нього.

Трек нашого походу:

Інші фото з походу:

Мандри, фото, вело

Оцените статью:

-2
-1
0
1
2

Перепост:

Статья понравилась: Миша, Timurlang, -=Dennis=-, SVV, Meskalin, drdihlofos, Efrazi, slavon14,

Статья не понравилась: Таких нет

Чудовий звіт! Сама живу на Тернопіллі, але не у всіх цих місцях була!!! Було б чудово - яки би Ви цей маршрут виставили ще й у GPS-вигляді, щоб можна було б зробити те саме й на машині! Ну, наприклад, тут: http://gpsholiday.com/Design.aspx

25.06.2012 18:56

drdihlofos

молодці, кльовий звіт по рідних місцях! дякую!

01.07.2012 16:14

cruz

Serzh, \"флаг з крестом\" це прапор Полтавської області
natali_xxx, а трек уже виставлений на http://www.gpsies.com/map.do?fileId=exbqythlldkfssvb
закачуйте в потрібному форматі

01.10.2012 15:26

Новости	Форум	Контакты
Отчеты	Барахолка	Реклама
Статьи	Календарь	Скидки ХТ

Последние отчеты

Топ отчеты

Велопохід замками Тернопілля

cruz

Комментарии

Meskalin

Nadin

AnnDella

Лолик

Natali

antoshkin

Leemon

Serzh

natali_xxx

drdihlofos

cruz

ХT в соцсетях

Полезные ссылки

Сайты друзей