Топ статьи
- Бесплатный Зоопарк им. Фельдмана возле Пятихаток...
- Велосипеды ХВЗ. Каталог....
- Сделай Сам - ВелоКрылья (10 минут, 10 грн. 10 грамм)...
- Дешёвые амо-вилки ...
- Размышление о зимнем катании, выборе резины для этого и ошиповке в домашних условиях....
- Старинные карты харьковских окрестностей...
- Как купить на Dealextreme, Kaidomain, Chainreactioncycles и т.д.? Регистрация на PayPal....
Последние отчеты
- Эсхар - Карпаты - Эсхар...
- Обзор веломаршрутов в Кошице из Ужгорода и обратно...
- Двуречная.Меловые горы.Белемниты, Аэропорт и мн.др...
- Меловые горы волчанский р-н. Заброшенный аэродром...
- Велосипедный поход «Харьков-Днепр-Запорожье»...
- Вело-похід Івано-Франківськ - Ужгород 2020...
- Велопоход от истока Южного Буга....
Топ отчеты
- Кто ответит за анархию? ВелоКрым, Сентябрь...
- Вело-лето: Через Карпаты в Закарпатье...
- Разбираем Novatec (Новатек) D042SB...
- Экскурсия на харьковский велозавод. Очень интересно....
- Харьков - Одесса на велосипеде. Чем дальше - тем интереснее....
- Батько Дніпро та інші цікавості...
- Красивые места Харьковской обл. Родник Сковороды....
menu
Чарівна Полтавщина
Частина друга
Третій день був, мабуть, найнасиченіший! Тобто, враження и побачене йшло по «наростаючій»… Ранок видався дуже гарний, ми вирішили їхати грунтами на Опішне. Зачепивши краєчок Котельви, ми посунули через Млинки і Глинське, об’їжджаючи калюжі, яких було все ще вдосталь. Десь там далі ми дізнались від місцевих жителів, що щоб потрапити у Глинське, треба форсувати Ворсклу убрід! Що робити? Ми на якусь мить штучно натягнули на обличчя «приречений» вигляд, але в очах багатьох червоними літерами було прописано «Йєс! Оце так пригоди чекають! Гайда, мерщій туди!». Та тим більше, що це ж не ми самі дурні так захотіли (убрід), а «тіпа, так вимагає від нас ситуація». Екстрим прийшовся як раз до смаку усім, як мені здалося.Досягли Ворскли, спостерегли за місцевими, яка глибина максимальна, та який там фарватер для переходу… Прикинули, що велошорти можна підкотити і «памперс» не повинен намокнути, якщо помалу… Першим пішов Льоха.
Перший пішов! (Переправа убрід).
Дивимось — ніби вода не досягає «критичного» рівня. Я собі думаю: «Так ліниво зараз іти переодягати плавки… Піду у «памперсі» помалу, може все обійдеться». Потім, коли ховався в лісі, викручував «памперс», то думки були приблизно такі: «От йолоп… Я ж на голову нижчий від Льохи… Отже, ноги у нього довші. А час на викручування памперсу такий самий, як на переодягання плавок… І що я «наварив» з цього?».
Доречі, замочились абсолютно УСІ, як один :) :) :).
Ще трохи залишилось...
А потім — несподіванка! Нам шлях перетинають байдарки! Оце так перехрестя: ми з велами форсуємо воду, а вони по річці йдуть на байдах. Ми прикинули, що вони рухаються по головній, а ми по другорядній, тому ми їх пропустили :) :) :).
Перехрестя двох стихій.
Далі грунт, потім асфальт – і ми в Опішному. Доречі, на російських мапах чомусь ця назва написана як "Опошня". Національний Музей Українського Гончарства, розташовано прямо на головній трасі, перед воротами стоять величезні скульптури з глини — проминути неможливо.
У Опішному, біля музею.
Враження від музею перевищили очікування у десять раз! Коли їхали туди, то на думці було очікування, що музей гончарного мистецтва — це така собі невеличка хатка за огорожею, зовні пильна табличка, а у слабо освітлених залах із затхлим старезним запахом вологи, на полицях стоять тарілочки і чашечки… Насправді це дуже цікавий об’єкт. У дворі розставлено багато великих і малих скульптур, прямо на газоні з травою, по якій, доречі, ходити дозволено, щоб можна було роздивитись творіння з усіх боків. Вироби можуть мати або не мати сюжетну лінію, тобто якусь легенду, задум, ідею, що хотів передати автор. Тут представлені роботи як українських майстрів, так і з ближнього і дальнього зарубіжжя. Усього робіт налічується зовні біля 50 (на око). У приміщенні музею представлені панно а також невеликі гончарні форми — глечики, макітри, тарілки, горщики, настінне панно і таке інше.У нас було небагато часу (до півгодини) на відвідування, тому ми вирішили подивитись самі (екскурсія триває годину). Але потім ми таки найняли екскурсовода Марину, тому що зрозуміли, що неможливо самостійно дійти тих ідей, що закладені в роботах. З Мариною все стало цікавіше, нашому подиву не було меж, коли вона відкривала задуми автора. А вони були дуже глибокі і на перший погляд все не зрозумієш. А тепер, любі друзі, мені залишилось показати Вам кілька робіт (усі просто неможливо сюди вставити).Те, що вони сидять на рибі — має якесь значення ідейне, але я, мабуть, провтикав… :)
Дуже колоритний козачок.
Козак на возику.
Ця робота називається щось типу «Оголена сутність», і автор говорить про те, що оголена людська сутність, душа і організм може виглядати також непривабливо, як і оголений хребет рибини.
Оголена сутність.
«Дівчина з міста». Дівчина приїхала у село та загорає собі гола на сонці (у неї зблизька дуже задоволене обличчя), але скрізь є сусіди… Для цієї бабусі з дідусем така поведінка дещо не звична, як для села. от вони і заглядають крізь паркан. А може бабуся з дідусем дивляться один на одного, а не на дівчину? :)
«Будинок гончара». Такий привабливий, що хочеться увійти.
Тут живе маленький гончар.
«Світовид». Тут така складна ідея, що я не зможу її відтворити.
Це називається, здається «Присядемо в холодочку, заспіваймо пісню разом». На першому плані котик і кішечка співають, а позаду котик, що має також інтерес до кішечки, і не втрачає надії. Мабуть, він проявляє до кішки активність, за що йому іноді дістається…
Веселі котики.
«Козаки співають». Дуже, дуже забавна композиція. У кожного козака свій характер, і, мабуть навіть можна уявити тембр голосу… Усі козаки зроблені з посуду. Тулуб і голова, наприклад, з глечиків.
Потім Марина запросила справжнього майстра, багато робіт якого представлено у музеї. Старенький дідусь (ім’я на пам’ятаю) показав нам вживу, як створюється посуд на гончарному колі. Коли дивишся на це — все здається так просто, посуд ніби сам виростає зі шматка глини, рівненький, красивий…
Великий Майстер.
А потім нам запропонували спробувати щось виліпити самим, я наважився.
Невеликий Майстер. :)
Відразу стало зрозуміло, що це дуже непросто зробити — пальці незграбні, не слухаються, заважають один одному. Щось таке у мене вийшло кривеньке… :). Було дуже прикольно, доречі.
Творіння...
Національний Музей в Опішному відвідували дуже відомі люди, фото яких розташовано на окремій стіни. Серед них Л. Кучма, космонавт Каденюк, Віктор Ющенко та інші. Музей дав змогу нам не лише подивитись, але і доторкнутись до гончарного мистецтва, а на згадку нам подарували маленькі свистульки з глини.Далі ми поїхали у Диканьку — немаленьке містечко, яке відоме усім, бо саме поблизу неї, на хуторі, відбувались чудеса з героями гоголівського твору. Ми покружили по ній, довідались, що тут є аж 5 музеїв, але вони вже не працювали. І ми направились на той самий (а може і не той) хутір, де ВСЕ ЦЕ було. На хуторі Проні на березі річки збудовано великий комплекс (шинок) у стилі «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки». Тут налічується близько 5-ти хатинок різного розміру, вкритих соломою. Територія обнесена плетеним парканом, на якому висять глеки, подвір’я мощене дошками та зрізами дерев.
Шинок на хуторі поблизу Диканьки.
Тут з кожним кроком поринаєш у ту стародавню епоху. Колорит створений скрізь — і зовні і в середині.
Ідеєю пронизано усе...
На свята або під замовлення тут актори показують сценки за гоголівськими мотивами, виступають цигани. У них красиві костюми і високий антураж — відчувається усе по-справжньому. Колись я потрапив сюди під час весілля і бачив усе це. Нам теж пощастило, тут відзначали чийсь день народження і ми побачили трохи виступів. У Проня ми їли справжні полтавські галушки, «грілись» горілкою (чемергесом) після пробігу під дощем, за смакували налисники з творогом і чаєм.
Хлопці їдять галушки.
Задоволені, ми рушили до Полтави. У нас залишалось пару годин до потягу (він відбував у 1:33 ночі), тому я влаштував «бонус» для частини групи, що мала ще сили їздити — Night City по Полтаві! Ми проїхали деякі визначні місця міста вночі. Там дуже хороші дороги і чисти вулиці. Найт Сіті доповнив и завершив наш похід у цей чудовий край. Хокрема, ми відвідали, Корпусний Парк, що у самому центрі Полтави…
Найт Сіті Полтава. Корпусний парк.
… і пам’ятник Галушкам!
Страва, що увіковічена в Полтаві.
Чудовий край — Полтавщина! Так близько від нас знаходиться, а така інша і гарна. Думаю, враження від походу надовго запам’ятаються у нашої семірки. На Полтавщину можна їздити хоч би й кожні вихідні — це зручно, швидко і дуже дешево. А маршрутів по ній прокласти можна безліч. Якщо Вам сподобався цей — будь ласка, беріть його готовим, і їдьте! На закінчення скажу тим, хто ще не бачив цієї краси — не втрачайте час, краса поруч!
Третій день був, мабуть, найнасиченіший! Тобто, враження и побачене йшло по «наростаючій»… Ранок видався дуже гарний, ми вирішили їхати грунтами на Опішне. Зачепивши краєчок Котельви, ми посунули через Млинки і Глинське, об’їжджаючи калюжі, яких було все ще вдосталь. Десь там далі ми дізнались від місцевих жителів, що щоб потрапити у Глинське, треба форсувати Ворсклу убрід! Що робити? Ми на якусь мить штучно натягнули на обличчя «приречений» вигляд, але в очах багатьох червоними літерами було прописано «Йєс! Оце так пригоди чекають! Гайда, мерщій туди!». Та тим більше, що це ж не ми самі дурні так захотіли (убрід), а «тіпа, так вимагає від нас ситуація». Екстрим прийшовся як раз до смаку усім, як мені здалося.Досягли Ворскли, спостерегли за місцевими, яка глибина максимальна, та який там фарватер для переходу… Прикинули, що велошорти можна підкотити і «памперс» не повинен намокнути, якщо помалу… Першим пішов Льоха.
Перший пішов! (Переправа убрід).
Дивимось — ніби вода не досягає «критичного» рівня. Я собі думаю: «Так ліниво зараз іти переодягати плавки… Піду у «памперсі» помалу, може все обійдеться». Потім, коли ховався в лісі, викручував «памперс», то думки були приблизно такі: «От йолоп… Я ж на голову нижчий від Льохи… Отже, ноги у нього довші. А час на викручування памперсу такий самий, як на переодягання плавок… І що я «наварив» з цього?».
">
Треба було переодягтись. З серії "Ледачий робить двічі".
Треба було переодягтись. З серії "Ледачий робить двічі".
Доречі, замочились абсолютно УСІ, як один :) :) :).
Ще трохи залишилось...
А потім — несподіванка! Нам шлях перетинають байдарки! Оце так перехрестя: ми з велами форсуємо воду, а вони по річці йдуть на байдах. Ми прикинули, що вони рухаються по головній, а ми по другорядній, тому ми їх пропустили :) :) :).
Перехрестя двох стихій.
Далі грунт, потім асфальт – і ми в Опішному. Доречі, на російських мапах чомусь ця назва написана як "Опошня". Національний Музей Українського Гончарства, розташовано прямо на головній трасі, перед воротами стоять величезні скульптури з глини — проминути неможливо.
У Опішному, біля музею.
Враження від музею перевищили очікування у десять раз! Коли їхали туди, то на думці було очікування, що музей гончарного мистецтва — це така собі невеличка хатка за огорожею, зовні пильна табличка, а у слабо освітлених залах із затхлим старезним запахом вологи, на полицях стоять тарілочки і чашечки… Насправді це дуже цікавий об’єкт. У дворі розставлено багато великих і малих скульптур, прямо на газоні з травою, по якій, доречі, ходити дозволено, щоб можна було роздивитись творіння з усіх боків. Вироби можуть мати або не мати сюжетну лінію, тобто якусь легенду, задум, ідею, що хотів передати автор. Тут представлені роботи як українських майстрів, так і з ближнього і дальнього зарубіжжя. Усього робіт налічується зовні біля 50 (на око). У приміщенні музею представлені панно а також невеликі гончарні форми — глечики, макітри, тарілки, горщики, настінне панно і таке інше.У нас було небагато часу (до півгодини) на відвідування, тому ми вирішили подивитись самі (екскурсія триває годину). Але потім ми таки найняли екскурсовода Марину, тому що зрозуміли, що неможливо самостійно дійти тих ідей, що закладені в роботах. З Мариною все стало цікавіше, нашому подиву не було меж, коли вона відкривала задуми автора. А вони були дуже глибокі і на перший погляд все не зрозумієш. А тепер, любі друзі, мені залишилось показати Вам кілька робіт (усі просто неможливо сюди вставити).Те, що вони сидять на рибі — має якесь значення ідейне, але я, мабуть, провтикав… :)
">
"На риболовлі".
"На риболовлі".
Дуже колоритний козачок.
Козак на возику.
Ця робота називається щось типу «Оголена сутність», і автор говорить про те, що оголена людська сутність, душа і організм може виглядати також непривабливо, як і оголений хребет рибини.
Оголена сутність.
«Дівчина з міста». Дівчина приїхала у село та загорає собі гола на сонці (у неї зблизька дуже задоволене обличчя), але скрізь є сусіди… Для цієї бабусі з дідусем така поведінка дещо не звична, як для села. от вони і заглядають крізь паркан. А може бабуся з дідусем дивляться один на одного, а не на дівчину? :)
">
Дівчина з міста. Доречі, назва книжки - "Наталі".
Дівчина з міста. Доречі, назва книжки - "Наталі".
«Будинок гончара». Такий привабливий, що хочеться увійти.
Тут живе маленький гончар.
«Світовид». Тут така складна ідея, що я не зможу її відтворити.
">
"Світовид".
"Світовид".
Це називається, здається «Присядемо в холодочку, заспіваймо пісню разом». На першому плані котик і кішечка співають, а позаду котик, що має також інтерес до кішечки, і не втрачає надії. Мабуть, він проявляє до кішки активність, за що йому іноді дістається…
Веселі котики.
«Козаки співають». Дуже, дуже забавна композиція. У кожного козака свій характер, і, мабуть навіть можна уявити тембр голосу… Усі козаки зроблені з посуду. Тулуб і голова, наприклад, з глечиків.
">
"Козаки співають".
"Козаки співають".
Потім Марина запросила справжнього майстра, багато робіт якого представлено у музеї. Старенький дідусь (ім’я на пам’ятаю) показав нам вживу, як створюється посуд на гончарному колі. Коли дивишся на це — все здається так просто, посуд ніби сам виростає зі шматка глини, рівненький, красивий…
Великий Майстер.
А потім нам запропонували спробувати щось виліпити самим, я наважився.
Невеликий Майстер. :)
Відразу стало зрозуміло, що це дуже непросто зробити — пальці незграбні, не слухаються, заважають один одному. Щось таке у мене вийшло кривеньке… :). Було дуже прикольно, доречі.
Творіння...
Національний Музей в Опішному відвідували дуже відомі люди, фото яких розташовано на окремій стіни. Серед них Л. Кучма, космонавт Каденюк, Віктор Ющенко та інші. Музей дав змогу нам не лише подивитись, але і доторкнутись до гончарного мистецтва, а на згадку нам подарували маленькі свистульки з глини.Далі ми поїхали у Диканьку — немаленьке містечко, яке відоме усім, бо саме поблизу неї, на хуторі, відбувались чудеса з героями гоголівського твору. Ми покружили по ній, довідались, що тут є аж 5 музеїв, але вони вже не працювали. І ми направились на той самий (а може і не той) хутір, де ВСЕ ЦЕ було. На хуторі Проні на березі річки збудовано великий комплекс (шинок) у стилі «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки». Тут налічується близько 5-ти хатинок різного розміру, вкритих соломою. Територія обнесена плетеним парканом, на якому висять глеки, подвір’я мощене дошками та зрізами дерев.
Шинок на хуторі поблизу Диканьки.
Тут з кожним кроком поринаєш у ту стародавню епоху. Колорит створений скрізь — і зовні і в середині.
Ідеєю пронизано усе...
На свята або під замовлення тут актори показують сценки за гоголівськими мотивами, виступають цигани. У них красиві костюми і високий антураж — відчувається усе по-справжньому. Колись я потрапив сюди під час весілля і бачив усе це. Нам теж пощастило, тут відзначали чийсь день народження і ми побачили трохи виступів. У Проня ми їли справжні полтавські галушки, «грілись» горілкою (чемергесом) після пробігу під дощем, за смакували налисники з творогом і чаєм.
Хлопці їдять галушки.
Задоволені, ми рушили до Полтави. У нас залишалось пару годин до потягу (він відбував у 1:33 ночі), тому я влаштував «бонус» для частини групи, що мала ще сили їздити — Night City по Полтаві! Ми проїхали деякі визначні місця міста вночі. Там дуже хороші дороги і чисти вулиці. Найт Сіті доповнив и завершив наш похід у цей чудовий край. Хокрема, ми відвідали, Корпусний Парк, що у самому центрі Полтави…
Найт Сіті Полтава. Корпусний парк.
… і пам’ятник Галушкам!
Страва, що увіковічена в Полтаві.
Чудовий край — Полтавщина! Так близько від нас знаходиться, а така інша і гарна. Думаю, враження від походу надовго запам’ятаються у нашої семірки. На Полтавщину можна їздити хоч би й кожні вихідні — це зручно, швидко і дуже дешево. А маршрутів по ній прокласти можна безліч. Якщо Вам сподобався цей — будь ласка, беріть його готовим, і їдьте! На закінчення скажу тим, хто ще не бачив цієї краси — не втрачайте час, краса поруч!
Комментарии
john
Молодець, що взяв на себе цей "тягар" написання звіту. Я б наважувався ще місяці зо два
06.07.2007 03:10Прикольно пишеш, але ж де ще дві частини?
Steel
http://tourist.kharkov.ua/review_velo/ Ось тут вони!
06.07.2007 10:15Варфоломей
возле Полтавы и Миргорода очень немаленькие военные аэродромы, а вы их мимо проехали
06.07.2007 11:41Steel
Да мы и не планировали их... А что там делать? Это закрытые объекты, наверное, никто там самолеты бы нам не показал.
06.07.2007 13:30Steve
Супер !
06.07.2007 15:01И поездка супер и отчет очень понравился вложил душу, респект
Жаль что не сложилось с вами поехать. Но теперь уж точно, только возвращаюсь с моря, на первые же выходные едем !
Салли
Очень красиво а как поэтично обязательно проложим свой маршрут, хотя возможно он будет чем-то похож на ваш
07.07.2007 12:33Миша
Буду краток Класс.
07.07.2007 17:40Serzh
Великолепный отчёт! Спасибо! Мы тоже прокатились в тех краях за выходные. Жаль, что не встретились. Природа Полтавщины незабываема. Несколько фоток: http://tourist.kharkov.ua/coppermine/di ... ?pos=-4604
08.07.2007 12:00Everest
Дякую, дійсно чудовий звіт! Моє найулюбленіше місце у Полтаві - краєзнавчий музей, у якому можна "помандрувати" по багатьох селах Полтавщини, навіть не виїжджаючи з міста Але дійсність у багато разів краща, тому я давно мрію відвідати Опішне і побачити Сорочинці на власні очи
09.07.2007 20:25ps. До речі, один мій знайомий дуже не любить, коли його звуть "Льоха", і вважає за краще "Олекса"
Steel
Может быть даже поедем вместе? И маршрут может быть похожим, ибо это такие места, которые ну просто нельзя не включить в маршрут .
Так Вы же на моциках были, то вряд ли бы мы обратили внимание друг на друга. Хотя в тот день, когда мы посещали музей в Опошном, экскурсовод скзала нам, что за час до нас приезжали байкеры на мотоциклах. Это была суббота, 30 июня. Может, это как раз Вы и были перед нами? 10.07.2007 12:29
Салли
Эт можно а когда планируется следующий выезд? 10.07.2007 15:15
bes44
Величезна подяка моэму другові, за те що хоч і без мене, але все таки спромігся вмовити хлопців провести часточку свого життя, і залишити малу частинку своєї душі у цьому живописно-красовому Полтавському краї. Отчет - зачёт
10.07.2007 15:35З повагою BES44
Serzh
Да, это были мы. Олекса, Женя и Серж. Если бы наши маршруты где-то пересеклись, мы бы мимо не проехали. Но на нашем пути попадались только местные веложители. 10.07.2007 16:30
Steel
bes44, Вовка, рад читать!!!
10.07.2007 20:17Steel
Да пока не планируется конкретно. Возможно, это будет август...
Хотя в тот день, когда мы посещали музей в Опошном, экскурсовод скзала нам, что за час до нас приезжали байкеры на мотоциклах. Это была суббота, 30 июня. Может, это как раз Вы и были перед нами? Smile
Да, это были мы. Олекса, Женя и Серж. Если бы наши маршруты где-то пересеклись, мы бы мимо не проехали. Но на нашем пути попадались только местные веложители.
Как тесен мир все-таки!!! 10.07.2007 20:19
Matros
"Далі грунт, потім асфальт – і ми в Опішному. Доречі, на російських мапах чомусь ця назва написана як "Опошня"."
08.11.2007 01:46Тому що i по-українськи буде "Опiшня", а не якесь "Опiшне". I не сперечайтесь, в мене батько там народився i вирiс, так що я - таки знаю.
Olexa
"Опiшня", але "в Опiшному". Неодноразово чув від аборигенів вищезгаданого села. Дуже незвично, тому запам'яталось. Втім, інколи і не таке буває
08.11.2007 13:38Steel
А мені подобається Опішне. Тому що Опішня - якось москальськи таки звучить, особливо Опошня...
Це моя суб"єктивна думка, звісно. На мапах однак вказано Опошня... 13.08.2008 12:28
Steel
Пройшло майже 7 років від цього походу, і ми вирішили проїхатися про ньому знову у травні-2015. Правда не зберігся архів з маршутом, описами пам'яток... Нажаль. Прийдеться відновлювати ці дані перед поїздкою. Може раптом хтось тоді скачав архів (посиланя у звіті на 1 сторінці) і він досі у ньго є?
17.04.2015 15:08