menu

Чарівна Полтавщина

Steel

Steel

  • 06.07.2007 05:39
  • Просмотров: 5544
Частина друга
Третій день був, мабуть, найнасиченіший! Тобто, враження и побачене йшло по «наростаючій»… Ранок видався дуже гарний, ми вирішили їхати грунтами на Опішне. Зачепивши краєчок Котельви, ми посунули через Млинки і Глинське, об’їжджаючи калюжі, яких було все ще вдосталь. Десь там далі ми дізнались від місцевих жителів, що щоб потрапити у Глинське, треба форсувати Ворсклу убрід! Що робити? Ми на якусь мить штучно натягнули на обличчя «приречений» вигляд, але в очах багатьох червоними літерами було прописано «Йєс! Оце так пригоди чекають! Гайда, мерщій туди!». Та тим більше, що це ж не ми самі дурні так захотіли (убрід), а «тіпа, так вимагає від нас ситуація». Екстрим прийшовся як раз до смаку усім, як мені здалося.Досягли Ворскли, спостерегли за місцевими, яка глибина максимальна, та який там фарватер для переходу… Прикинули, що велошорти можна підкотити і «памперс» не повинен намокнути, якщо помалу… Першим пішов Льоха.

<b>Перший пішов! (Переправа убрід).</b>
Перший пішов! (Переправа убрід).

Дивимось — ніби вода не досягає «критичного» рівня. Я собі думаю: «Так ліниво зараз іти переодягати плавки… Піду у «памперсі» помалу, може все обійдеться». Потім, коли ховався в лісі, викручував «памперс», то думки були приблизно такі: «От йолоп… Я ж на голову нижчий від Льохи… Отже, ноги у нього довші. А час на викручування памперсу такий самий, як на переодягання плавок… І що я «наварив» з цього?».

<b>Треба було переодягтись. З серії ">
Треба було переодягтись. З серії "Ледачий робить двічі".

Доречі, замочились абсолютно УСІ, як один :) :) :).

<b>Ще трохи залишилось....</b>
Ще трохи залишилось...

А потім — несподіванка! Нам шлях перетинають байдарки! Оце так перехрестя: ми з велами форсуємо воду, а вони по річці йдуть на байдах. Ми прикинули, що вони рухаються по головній, а ми по другорядній, тому ми їх пропустили :) :) :).

<b>Перехрестя двох стихій.</b>
Перехрестя двох стихій.

Далі грунт, потім асфальт – і ми в Опішному. Доречі, на російських мапах чомусь ця назва написана як "Опошня". Національний Музей Українського Гончарства, розташовано прямо на головній трасі, перед воротами стоять величезні скульптури з глини — проминути неможливо.

<b>У Опішному, біля музею.</b>
У Опішному, біля музею.

Враження від музею перевищили очікування у десять раз! Коли їхали туди, то на думці було очікування, що музей гончарного мистецтва — це така собі невеличка хатка за огорожею, зовні пильна табличка, а у слабо освітлених залах із затхлим старезним запахом вологи, на полицях стоять тарілочки і чашечки… Насправді це дуже цікавий об’єкт. У дворі розставлено багато великих і малих скульптур, прямо на газоні з травою, по якій, доречі, ходити дозволено, щоб можна було роздивитись творіння з усіх боків. Вироби можуть мати або не мати сюжетну лінію, тобто якусь легенду, задум, ідею, що хотів передати автор. Тут представлені роботи як українських майстрів, так і з ближнього і дальнього зарубіжжя. Усього робіт налічується зовні біля 50 (на око). У приміщенні музею представлені панно а також невеликі гончарні форми — глечики, макітри, тарілки, горщики, настінне панно і таке інше.У нас було небагато часу (до півгодини) на відвідування, тому ми вирішили подивитись самі (екскурсія триває годину). Але потім ми таки найняли екскурсовода Марину, тому що зрозуміли, що неможливо самостійно дійти тих ідей, що закладені в роботах. З Мариною все стало цікавіше, нашому подиву не було меж, коли вона відкривала задуми автора. А вони були дуже глибокі і на перший погляд все не зрозумієш. А тепер, любі друзі, мені залишилось показати Вам кілька робіт (усі просто неможливо сюди вставити).Те, що вони сидять на рибі — має якесь значення ідейне, але я, мабуть, провтикав… :)

<b>">
"На риболовлі".

Дуже колоритний козачок.

<b>Козак на возику.</b>
Козак на возику.

Ця робота називається щось типу «Оголена сутність», і автор говорить про те, що оголена людська сутність, душа і організм може виглядати також непривабливо, як і оголений хребет рибини.

<b>Оголена сутність.</b>
Оголена сутність.

«Дівчина з міста». Дівчина приїхала у село та загорає собі гола на сонці (у неї зблизька дуже задоволене обличчя), але скрізь є сусіди… Для цієї бабусі з дідусем така поведінка дещо не звична, як для села. от вони і заглядають крізь паркан. А може бабуся з дідусем дивляться один на одного, а не на дівчину? :)

<b>Дівчина з міста. Доречі, назва книжки - ">
Дівчина з міста. Доречі, назва книжки - "Наталі".

«Будинок гончара». Такий привабливий, що хочеться увійти.

<b>Тут живе маленький гончар.</b>
Тут живе маленький гончар.

«Світовид». Тут така складна ідея, що я не зможу її відтворити.

<b>">
"Світовид".

Це називається, здається «Присядемо в холодочку, заспіваймо пісню разом». На першому плані котик і кішечка співають, а позаду котик, що має також інтерес до кішечки, і не втрачає надії. Мабуть, він проявляє до кішки активність, за що йому іноді дістається…

<b>Веселі котики.</b>
Веселі котики.

«Козаки співають». Дуже, дуже забавна композиція. У кожного козака свій характер, і, мабуть навіть можна уявити тембр голосу… Усі козаки зроблені з посуду. Тулуб і голова, наприклад, з глечиків.

<b>">
"Козаки співають".

Потім Марина запросила справжнього майстра, багато робіт якого представлено у музеї. Старенький дідусь (ім’я на пам’ятаю) показав нам вживу, як створюється посуд на гончарному колі. Коли дивишся на це — все здається так просто, посуд ніби сам виростає зі шматка глини, рівненький, красивий…

<b>Великий Майстер.</b>
Великий Майстер.

А потім нам запропонували спробувати щось виліпити самим, я наважився.

<b>Невеликий Майстер. :)</b>
Невеликий Майстер. :)

Відразу стало зрозуміло, що це дуже непросто зробити — пальці незграбні, не слухаються, заважають один одному. Щось таке у мене вийшло кривеньке… :). Було дуже прикольно, доречі.

<b>Творіння....</b>
Творіння...

Національний Музей в Опішному відвідували дуже відомі люди, фото яких розташовано на окремій стіни. Серед них Л. Кучма, космонавт Каденюк, Віктор Ющенко та інші. Музей дав змогу нам не лише подивитись, але і доторкнутись до гончарного мистецтва, а на згадку нам подарували маленькі свистульки з глини.Далі ми поїхали у Диканьку — немаленьке містечко, яке відоме усім, бо саме поблизу неї, на хуторі, відбувались чудеса з героями гоголівського твору. Ми покружили по ній, довідались, що тут є аж 5 музеїв, але вони вже не працювали. І ми направились на той самий (а може і не той) хутір, де ВСЕ ЦЕ було. На хуторі Проні на березі річки збудовано великий комплекс (шинок) у стилі «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки». Тут налічується близько 5-ти хатинок різного розміру, вкритих соломою. Територія обнесена плетеним парканом, на якому висять глеки, подвір’я мощене дошками та зрізами дерев.

<b>Шинок на хуторі поблизу Диканьки.</b>
Шинок на хуторі поблизу Диканьки.

Тут з кожним кроком поринаєш у ту стародавню епоху. Колорит створений скрізь — і зовні і в середині.

<b>Ідеєю пронизано усе...</b>
Ідеєю пронизано усе...

На свята або під замовлення тут актори показують сценки за гоголівськими мотивами, виступають цигани. У них красиві костюми і високий антураж — відчувається усе по-справжньому. Колись я потрапив сюди під час весілля і бачив усе це. Нам теж пощастило, тут відзначали чийсь день народження і ми побачили трохи виступів. У Проня ми їли справжні полтавські галушки, «грілись» горілкою (чемергесом) після пробігу під дощем, за смакували налисники з творогом і чаєм.

<b>Хлопці їдять галушки.</b>
Хлопці їдять галушки.

Задоволені, ми рушили до Полтави. У нас залишалось пару годин до потягу (він відбував у 1:33 ночі), тому я влаштував «бонус» для частини групи, що мала ще сили їздити — Night City по Полтаві! Ми проїхали деякі визначні місця міста вночі. Там дуже хороші дороги і чисти вулиці. Найт Сіті доповнив и завершив наш похід у цей чудовий край. Хокрема, ми відвідали, Корпусний Парк, що у самому центрі Полтави…

<b>Найт Сіті Полтава. Корпусний парк.</b>
Найт Сіті Полтава. Корпусний парк.

… і пам’ятник Галушкам!

<b>Страва, що увіковічена в Полтаві.</b>
Страва, що увіковічена в Полтаві.

Чудовий край — Полтавщина! Так близько від нас знаходиться, а така інша і гарна. Думаю, враження від походу надовго запам’ятаються у нашої семірки. На Полтавщину можна їздити хоч би й кожні вихідні — це зручно, швидко і дуже дешево. А маршрутів по ній прокласти можна безліч. Якщо Вам сподобався цей — будь ласка, беріть його готовим, і їдьте!  На закінчення скажу тим, хто ще не бачив цієї краси — не втрачайте час, краса поруч!

Оцените статью:

Перепост:

Статья понравилась: MingTian, PAUL, alex74,

Статья не понравилась: Таких нет


Комментарии

Комментировать в форуме...

john

john

Молодець, що взяв на себе цей "тягар" написання звіту. Я б наважувався ще місяці зо два :)
Прикольно пишеш, але ж де ще дві частини?

06.07.2007 03:10
Steel

Steel

http://tourist.kharkov.ua/review_velo/ Ось тут вони!

06.07.2007 10:15
Варфоломей

Варфоломей

возле Полтавы и Миргорода очень немаленькие военные аэродромы, а вы их мимо проехали

06.07.2007 11:41
Steel

Steel

Да мы и не планировали их... А что там делать? Это закрытые объекты, наверное, никто там самолеты бы нам не показал.

06.07.2007 13:30
Steve

Steve

Супер !

И поездка супер и отчет очень понравился :) вложил душу, респект 8)

Жаль что не сложилось с вами поехать. Но теперь уж точно, только возвращаюсь с моря, на первые же выходные едем :) !

06.07.2007 15:01
Салли

Салли

Очень красиво :) а как поэтично :biker: обязательно проложим свой маршрут, хотя возможно он будет чем-то похож на ваш :biker:

07.07.2007 12:33
Миша

Миша

Буду краток :) Класс.

07.07.2007 17:40
Serzh

Serzh

Великолепный отчёт! Спасибо! Мы тоже прокатились в тех краях за выходные. Жаль, что не встретились. Природа Полтавщины незабываема. Несколько фоток: http://tourist.kharkov.ua/coppermine/di ... ?pos=-4604

08.07.2007 12:00

Everest

Дякую, дійсно чудовий звіт! Моє найулюбленіше місце у Полтаві - краєзнавчий музей, у якому можна "помандрувати" по багатьох селах Полтавщини, навіть не виїжджаючи з міста :) Але дійсність у багато разів краща, тому я давно мрію відвідати Опішне і побачити Сорочинці на власні очи :)

ps. До речі, один мій знайомий дуже не любить, коли його звуть "Льоха", і вважає за краще "Олекса" :)

09.07.2007 20:25
Steel

Steel

Салли писал(а):
обязательно проложим свой маршрут, хотя возможно он будет чем-то похож на ваш

Может быть даже поедем вместе? ;) И маршрут может быть похожим, ибо это такие места, которые ну просто нельзя не включить в маршрут :).
Serzh писал(а):
Мы тоже прокатились в тех краях за выходные. Жаль, что не встретились.

Так Вы же на моциках были, то вряд ли бы мы обратили внимание друг на друга. :) Хотя в тот день, когда мы посещали музей в Опошном, экскурсовод скзала нам, что за час до нас приезжали байкеры на мотоциклах. Это была суббота, 30 июня. Может, это как раз Вы и были перед нами? :)

10.07.2007 12:29
Салли

Салли

Steel писал(а):
Может быть даже поедем вместе? ;) И маршрут может быть похожим, ибо это такие места, которые ну просто нельзя не включить в маршрут :).

Эт можно :) а когда планируется следующий выезд?

10.07.2007 15:15

bes44

Величезна подяка моэму другові, за те що хоч і без мене, але все таки спромігся вмовити хлопців провести часточку свого життя, і залишити малу частинку своєї душі у цьому живописно-красовому Полтавському краї. Отчет - зачёт ;-)
З повагою BES44

10.07.2007 15:35
Serzh

Serzh

Steel писал(а):
Хотя в тот день, когда мы посещали музей в Опошном, экскурсовод скзала нам, что за час до нас приезжали байкеры на мотоциклах. Это была суббота, 30 июня. Может, это как раз Вы и были перед нами? :)

Да, это были мы. Олекса, Женя и Серж. Если бы наши маршруты где-то пересеклись, мы бы мимо не проехали. Но на нашем пути попадались только местные веложители.

10.07.2007 16:30
Steel

Steel

bes44, Вовка, рад читать!!! :friends: :friends: :friends: :beer: :beer: :beer:

10.07.2007 20:17
Steel

Steel

Салли писал(а):
Эт можно Smile а когда планируется следующий выезд?

Да пока не планируется конкретно. Возможно, это будет август...
Serzh писал(а):
Steel писал(а):
Хотя в тот день, когда мы посещали музей в Опошном, экскурсовод скзала нам, что за час до нас приезжали байкеры на мотоциклах. Это была суббота, 30 июня. Может, это как раз Вы и были перед нами? Smile

Да, это были мы. Олекса, Женя и Серж. Если бы наши маршруты где-то пересеклись, мы бы мимо не проехали. Но на нашем пути попадались только местные веложители.

Как тесен мир все-таки!!!

10.07.2007 20:19

Matros

"Далі грунт, потім асфальт – і ми в Опішному. Доречі, на російських мапах чомусь ця назва написана як "Опошня"."

Тому що i по-українськи буде "Опiшня", а не якесь "Опiшне". :) I не сперечайтесь, в мене батько там народився i вирiс, так що я - таки знаю. ;)

08.11.2007 01:46
Olexa

Olexa

"Опiшня", але "в Опiшному". Неодноразово чув від аборигенів вищезгаданого села. Дуже незвично, тому запам'яталось. Втім, інколи і не таке буває :D

08.11.2007 13:38
Steel

Steel

Matros писал(а):
Тому що i по-українськи буде "Опiшня", а не якесь "Опiшне"

А мені подобається Опішне. Тому що Опішня - якось москальськи таки звучить, особливо Опошня...

Це моя суб"єктивна думка, звісно. На мапах однак вказано Опошня...

13.08.2008 12:28
Steel

Steel

Пройшло майже 7 років від цього походу, і ми вирішили проїхатися про ньому знову у травні-2015. Правда не зберігся архів з маршутом, описами пам'яток... Нажаль. Прийдеться відновлювати ці дані перед поїздкою. :) Може раптом хтось тоді скачав архів (посиланя у звіті на 1 сторінці) і він досі у ньго є?

17.04.2015 15:08