Чарівна Полтавщина

Щоб там не казали, а три дні для походу — це не так вже й багато…Цей похід був ретельно спланований, розроблено графік руху та підготовлена інформація щодо об’єктів відвідування http://veloplaneta.com.ua/forum/viewtopic.php?p=5657#5657 — усе було спрямовано на те, щоб якомога менше було невідомостей і пов’язаних з цим переживань та розбіжностей. Наперед скажу, що це дало свої плоди і особисто я задоволений результатом (хоч ми не завжди дотримувались плану). Говорити багато про маршрут немає сенсу — ми пройшли його, як вказано у плані (за посиланням). Слухайте, малятка, далі буде :).Отже, семеро нас рушили у похід пізньої ночі з 27 на 28 червня. Неповна ніч у пригородньому поїзді навіть не обіцяла нам відпочинку, тому дещо зім’яті, ми приїхали до Полтави.


Замість ранкової зарядки нам був переїзд до іншого вокзалу (хто не знає — в Полтаві їх 2), а далі — ще більше двох годин на електричці до Миргорода.


Миргород — по-справжньому велосипедне місто! Велосипедисти сунуть дорогами, як мурахи.


Курорт «Миргород» вразив своєю чистотою і упорядкованістю. Там заборонено рух на велосипедах, бо багато відпочиваючих, тому ми пересувались де пішки, а де невеликими поїздками…


Територія курорту має, без перебільшення, європейський вигляд. Та ще й літо, літо ж таки…


По-європейськи влаштовано і бювет — споруду, що збудована на родовищі цілющою миргородської води.


Великий декорований зал, вода двох температур (20 і 40 градусів), що подається спеціальними дозаторами по 100, 150, 200 і 250 мл (не проллється й краплі зайвої), стенд з фіто-напоями на цій воді — усе зроблено справді зручно й раціонально. Воду можна пити безкоштовно — доки живіт не вибухне. Хіба що Ви заплатите за разовий стаканчик 10 копійок… Щодо фіто напоїв, то нам їх скуштувати не вдалося, бо вони видаються спеціальними програмованими автоматами, що працюють на електронних картках. Вода з родовища, звісно, має насичений мінеральний смак і не усякому прийде до вподоби, але ми не знайшли її бридкою, навіть навпаки. Вона не така, як у пляшках, бо для розливу вона очищається і «збіднюється», щоб можна було багато її вживати. А з родовища воду пити багато не бажано, бо можна зашкодити організму.Після бювету у нас була їжа с пивом і купання у чудовій річці Хорол.Напившись досхочу, ми рушили далі повз залізниці до станції Милашенкове. На цьому початковий «матрас» урвався і пора була попрацювати стегнами :). Звісно, запаси «Миргородської» закінчились, тому довелося їх поповнювати «підножними» засобами.


Шлях проліг через с. Полив’яне на Великі Сороченці. Полтавщина — це дивний, мальовничий край, це колиска родючої української землі. Там усе трохи не таке, як у нас на Харківщині. Усе якесь живе, природне, незаймане ніби…


Де б ми не були, ми милувались тутешньою природою.


То що там?.. Ага! Сороченці ж нарешті…


Майже ніхто з нас не був на Ярмарку в Сороченцях, що має статус міжнародного, тому цікаво було побачити порожній комплекс, хати, вкриті соломою, подвір’я, старовинні вози, вулики, млин, паркани — усе на якусь мить занурювало нас у колоритне, особливе національне минуле.


Здавалося, ніби ось зараз ця ярмаркова площа вмить загуде щебетом українських майстрів, пасічників, хліборобів та інших продавців та покупців, с усіх кутків поллється народний спів пісень, звідкись повіє свіжим салом та в ніс влетить пряний запах самогонки, огірків, свіжого молока та хліба…


Ярмарок щороку проводиться у серпні, ось і цього (2007) року він буде проводитись 16-20 серпня. Це не просто ярмарок — це свято, що триває майже тиждень, тут постійно виступають творчі колективи з концертами, сценками, конкурсами та усілякими розвагами. Якщо Ви подивитесь програму Ярмарку на http://www.yarmarok.poltava.ua/, то одразу зрозумієте, що усе подивитись просто неможливо!


Саме у Сорочинцях народився великий український письменник Микола Васильович Гоголь, і завдяки йому теж прославилось це село. Усе це стоїть тут цілий рік без охорони, сумує, чекаючи на зграю і натовп, що з усіх куточків притягнеться сюди наступного разу. Мені здається, що така доступність, відкритість цього місця (будь ласка, заходь, дивись, насолоджуйся, фотографуй) настільки природна, що навіть пропащому покидьку не спаде на думку щось тут зруйнувати або насмітити.


Навряд чи Ви пошкодуєте, якщо приїдете у серпні на це свято (я так думаю). То що, гайда туди у серпні? Хто готовий зі мною? ;)


Після перегляду двох таких знаменитих місць, ми вже спокійно поїхали далі, і через кіл 25 дістались через Ковалівку, Вертелецьке, Воскобійники, Дуб’янщину… до с. Василе-Устимівка, де й заночували у повному грибів березовому гаєчку біля ставка.


Ось так завершився наш чудовий перший день.Повинен сказати, що саме у цей день я зрозумів, що нам усім пощастило зі складом команди, нашої сімки. Зібралися дуже цікаві, енергійні і порядні люди, що мали терпіння і поважали думки один одного, нам було дуже легко домовитись, усі ми готові були працювати, досягати спільної мети. Ці фактори створили добре психологічне середовище у команді і дали змогу найбільш комфортно почувати себе, відпочити і насолодитися навколишнім…Цей день ми рухались майже за графіком. Були затримання, а потім наганяли, або скорочували стоянки та перегляди. Щоправда, спізнились аж на 1,5 години на ночівлю, але це дрібниці, правда?  ;)Далі буде ще цікавіше, не перемикайте!

Частина друга