Кицівка — Сахара по-харківські

В Харківській області вистачає мальовничих піщаних місцевостей, але виглядають вони доволі одноманітно: дорога пролягає скрізь соснові ліси або по заливним лукам. Під Кицівкою ж зовсім інша справа — тут знаходиться клаптик майже справжньої пустелі. Щоб потрапити сюди потрібно в Чугуїві звернути на Печеніги, а на виїзді з села Кицівка — на ґрунтовку праворуч.


Шлях виходить на вершину пагорба, лісок раптово залишається позаду і долі несподівано відкривається захопливий краєвид. Широка долина, вкрита барханами майже до Сіверського Донцю, який ховається в деревах далеко внизу, майже на горизонті. Потрапивши сюди вперше, я було вирішив що це заповідник, але так і не знайшов жодної попереджувальної дошки. Напевно, саме так виглядали колись і числені піски, які зараз знаходяться під штучними лісами. Дивно, але така велика площа не має майже ніяких ознак господарчої діяльності, навіть доріг, на відміну від лісів, майже немає. Тут спокійно, майже ніколи я не зустрічав людей. Втім, я з'являюсь сюди тільки серед тижня. Піщаний ґрунт подекуди голий, але найчастіше вкритий шаром чи то моху, чи то лишайника. Дюни та пагорби різноманітнять дорогу до Донцю, але набагато цікавіше їхати без дороги. Тільки потрібно бути уважним, тому що трапляється досить багато іржавих спотворених залізяк дивної форми та загадкового походження, об які легко порізати гуму. Берег Донцю порослий лісом і дуже примхливо вигинається, тому знайти його часто нелегко. Якихось сто метрів у бік — і ріка може сховатись у самому несподіваному напрямку. В пошуках допоможуть ледве наїзджені стежки, якими ймовірно інколи користуються рибалки. Ці стежки часто самі по собі слугують викликом для позадорожних пригод. В напрямку Печеніг починаються ліси, теж цікаві об'єкти дослідження, але я там майже не був, мені більш до вподоби їздити барханами. Десь чи то читав, чи то чув, начебто на цих дюнах існує якась археологічна пам'ятка дуже давніх часів, можливо навіть кам'яного віку. Але детальної інформації не маю і нічого схожого сам не бачив. Якщо трапляється тільки один вихідний я полюбляю приїздити саме сюди. Особисто для мене це ідеальне місце щоб "випустити пару" та побути наодинці з природою.