|
Краснокутський район
Площа— 1040,8 км7 Населення — 33,1 тис. чол. Рік
утворення — 1923
Районний центр — Краснокутськ — селище міського типу.
Розташований у північно-західній частині Харківської області,
на правому березі річки Мерлі (притока Ворскли), за 22 км
від найближчої залізничної станції Гути і за 109 км від Харкова.
Краснокутськ — один з найстаріших населених пунктів Слобідської
України. Він заснований у період визвольної війни українського
народу проти шляхетської Польщі як один з опорних пунктів
захисту південних кордонів Російської держави від нападів
татар.
Значна група переселенців з Корсунщини оселилася поблизу річки
Мерлі, на місці майбутнього Краснокутська, в 1651 році. Цю
дату вважають часом його заснування. Уже в 1652 році тут збудовано
острог.
В XVII і XVIII століттях це поселення мало назву Красний Кут.
Воно розташоване у мальовничій, зручній для жителів місцевості,
на пагорбі, поблизу річки, в оточенні великих лісових масивів.
У 1780 році поселення перейменоване на Краснокутськ.
Об'єкти туризму:
• Археологічні:
На Краснокутщині виділяється своїм старовинним походженням
село Пархомівка, яке було засноване наприкінці XVII ст., але
біля якого знайшли поселення скіфського часу.
• Історичні:
В давні часи по території району проходив знаменитий Муравський
шлях, по якому татари переганяли полонених людей на південь,
у Кафу.
Біля Краснокутська у 1709 році йшли запеклі бої. В селі Городньому,
поблизу Краснокутська, знаходиться пам'ятник на місці бою
російських військ з шведами в лютому 1709 року під час російсько-шведської
війни, де шведи пізнали поразки.
На честь воїнів, що загинули в боях під Краснокутськом, у
центрі селища споруджений меморіальний комплекс, на братській
могилі горить Вічний вогонь. Над ним на трьох могутніх білокамінних
пілонах укріплене барельєфне зображення радянського солдата
і лаврових листів.
• Архітектурні:
На високому горбі в селі Пархомівка стоїть старовинний будинок.
Це один з цікавих архітектурних пам'ятників Харківщини. Споруджений
він в кінці XVIII ст. для тодішнього власника Пархомівки графа
Подгорічани. На першому поверсі колишнього панського палацу
розмістився історико-художній музей. Тут багато експонатів,
що нагадують про історію Пархомівки: скіфські стріли, старовинні
шаблі, рукописні книги. В музеї є велика збірка оригінальних
художніх творів. Зокрема етюди «Голова старця» до картини
О. Іванова «Явление Христа народу», картина І. Левітана «После
дождя», С. Васильківського «На закате», малюнок В. Васнецова
«Вологодская деревня», окремі твори І. Шишкіна, І. Айвазовського,
малюнки Т. Шевченка, а також твори скульпторів і художників
С. Коненкова, В. Фаворського, М. Сар'яна, В. Касіяна. В музеї
представлено багато цікавих експонатів мистецтва: фарфор,
кераміка, художнє скло, різьба по дереву і кості, вишивка.
В музеї є зали західного і східного мистецтва.
На території Краснокутчини знаходиться пам'ятник архітектури
місцевого значення «Співаючі тераси». На початку століття
схил яру,
звернений до сонця, був укріплений шістьма величезними дугоподібними
цегельними стінами, так що між ними утворилися рівні площадки,
де зараз ростуть яблуні коштовних сортів. Стіни терас утворюють
як би гігантський рефлектор, що збирає вдень сонячні промені.
Акумульоване в такий спосіб тепло зігріває сад і вночі. Це
створює специфічний мікроклімат, сприятливий для вирощування
рідкісних і екзотичних рослин. А назва «Співаючі тераси» спорудження
одержала від того, що дугоподібна форма його підсилює звуки.
Тиха розмова в одному краю тераси добре чутна на її протилежній
стороні на відстані 40-60 метрів. Шелест яблуневих листів,
свист вітру між гілок дерев, щебет пташок — усе це, складаючись
разом і підсилюючи, створює неголосну, протяжливу мелодію...
• Природні:
Парк-пам 'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного
значення «Краснокутський». Площа 13,6 га. Найстаріший дендропарк
України, один з небагатьох старовинних парків, що збереглись
до наших днів.
Поблизу від входу встановлені пам'ятники І. Н. і І. І. Каразіним,
ученим-акліматизаторам, творцям парку.
На території парку розташовані старовинні печери і підвали
— залишки Петропавлівського монастиря XVII століття, який
більше 100 років був оплотом віри і фортецею одночасно, жодного
разу ніким не переможений; старі ставки, споруджені ще ченцями
монастиря; унікальні поховання засновників дендропарку І.
Н. та І. І. Каразіних.
В минулому парк мав назву «Основ'янський Акліматизаційний
сад Івана Назаровича та Івана Івановича Каразіних». Його унікальність
полягає в тому, що він є одним з найвідоміших і найстаріших
центрів інтродукції" та акліматизації цінних у декоративному
та господарському відношенні рослин.
В цьому парку вперше було акліматизовано більше 50 видів рослин,
що збагатили флору України.
Роботи по акліматизації рослин започатковані Іваном Назаровичем
Каразіним — засновником дендропарку. Перші спроби по збагаченню
флори новими цінними рослинами не завжди були вдалими для
вченого, бо завозив він до дендропарку не лише насіння, а
й молоді саджанці або, як їх інколи називали, «щепи». Частина
завезених саджанців не приживалася, не все насіння давало
сходи. В подальшому І. Н. Каразін проводив роботу головним
чином з насінням і праця його увінчалась величезним успіхом.
А зараз в колекції нараховується близько 353 видів флори та
29 видів фауни. Серед них такі цікаві види, як гінкго дволопатевий,
айлант найвищий, бундук канадський, клени червоний та канадський
цукристий (сріблястий), гледичія, каштани, шовковиця, платан
західний, тополі канадська та бальзамічна, сосни веймутова
і жорстка, ялини чорна та червона, глоди, кизил, обліпиха
та інші. З 2002 до 2004 року проводилась посадка чагарників,
а саме спіреї японської, звіробоєлистої та Ван-Гутта, форзиції,
верби Шмейлера, бірючини, коралової ягоди, піраканти.
КрасиокутськиЙ дендропарк — один з найцікавіших зразків садово-паркового
мистецтва ХУШ-ХІХ століття. Оригінальна архітектурно-композиційна
побудова парку. Природною композиційною віссю його є старі
ставки, споруджені ще ченцями Петропавлівського монастиря,
зв'язані з ними канали та мулозбірники, що розташовані по
дну балки. При створенні парку були споруджені тераси, доріжки,
майданчики, альтанки і місточки, а джерельця дбайливо захищені
дубовим зрубом. За верхнім ставом споруджено чотирикутну ділянку,
яка зволожується з усіх боків невеликими каналами і до цього
часу використовується як місце для розмноження та вирощення
вологолюбивих рослин.
В ставках живуть черепахи, в гущавині вечорами фуркають їжаки,
інколи з сусідніх лісів навідуються косулі, куниці, а то і
кабан забреде до огорожі старого парку. Парк прекрасний в
будь-яку пору року.
Парк-пам 'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного
значення «Натадіївський». Парк має площу 48га. Був закладений
у 1884 році цукрозаводником І. Харитоненком. Зараз тут розміщено
протитуберкульозний санаторій. На території парку ростуть
переважно сосни віком від 70 до 100 років, а також зовсім
молоді дерева. Зелені крони сосен та їх червоно-жовті стовбури
разом складають цікаву композицію.
Тут зустрічаються окремі екземпляри дуба черешчатого віком
від 300 до 400 років. Колекція вічнозелених екзотів включає
цінну декоративну породу-сосну Веймутова, яка має м'яку, тонку
та довгу хвою. Стовбур цього дерева, покритий сірою корою,
вінчає густа пірамідальна крона.
Прикрасою парку є сибірська та одноколірна піхти, які привезли
на Харківщину з Красноярського краю та Північної Америки.
Сибірську піхту можна побачити поруч з фонтаном, який споруджений
на тому місці, де в минулому стояв будинок господарів маєтку.
Місцеві жителі дуже пишаються тутешньою колекцією лип, яка
включає кавказький, кримський, дрібнолистий та великолистий
види. Дуже цінним є клен Шведлера, який восени приваблює увагу
яскраво-червоним листям.
До центрального в'їзду в за;ювідну зону примикає каштанова
алея, яка майже до берега ріки тягнеться через парк, В деяких
місцях дерева-ветерани змінили молоді каштани. Три алеї —
каштанова, дубова, ялинкова з'єднують різні корпуси старовинного
будинку.
Особливе місце в парку відведено кущам ялівцю. Це не тільки
красива декоративна рослина-довгожитель, але ще й дуже корисна
тому, що виділяє в повітря велику кількість летючих речовин-фітонцидів,
які ефективно знешкоджують мікроорганізми та грибки.
Логічним продовженням Наталіївського парку в минулому був
сад карликових сортів різних плодових дерев, який знаходився
на родючих грунтах неподалік від Наталіївки. На схилах яру
свого часу створено п'ять терас, укріплених міцними підпорними
стінами, через які вивели мідні дренажні труби.
Заслуговує на увагу І розташована на території парку церква,
над проектом якої працював видатний архітектор А. Щусев (широко
відомий, як автор проекту Мавзолею Володимира Ілліча Леніна,
Казанського вокзалу в Москві). Церква є справжньою перлиною
Наталіївки, має велику архітектурну цінність. На Лазурному
узбережжі Ніцци побудована її копія — російська православна
церква, визначна пам'ятка тих місць у доброму стані збереглася
і сьогодні, вона є високохудожньою культовою спорудою.
Лісовий заказник місцевого значення «Володіширівська дача».
Площа 699,0 га. Знаходиться на території Володимир і всь кого
лісництва.
Ботанічний заказник місцевого значення «Мурафський». Площа
223,0 га. Знаходиться в Володимирівському лісництві. В дубовому
і сосновому лісі ростуть папороть, конвалія звичайна, деревій,
зустрічається звіробій продірявлений, заяча капуста, крушина,
калина звичайна.
Загсшьнозоологічний заказник місі{евого значення «Оберіг».
Площа 84,2 га. Розташований біля с. Чернеччина.
Ентомологічний заказник місцевого значення «Краснокутський».
Площа 4,0 га. Ділянка на південному схилі балки. Рослинність
— різнотравно-типчаково-ковилових степів. Живуть дикі одинокі
бджоли, серед яких основні запилювачі люцерни.
Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Козіївська
№1». Площа 4,2 га. Знаходиться в Пархомівському лісництві.
Високопродуктивні, складні по складу природні вікові дібровні
насадження (] 60-180 років) представляють наукову цінність.
Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Козієвський
№2». Площа 3,9 га. Знаходиться в Пархомівському лісництві.
Унікальні дубові насадження (160-180 років).
Ботанічна пам 'ятка природи місцевого значення «Дуб Петра
І». Площа 0,1 га. Знаходиться в Краснокутському лісництві.
Могутнє дерево 370 років, 24 м заввишки, діаметром 190 см.
За легендою під цим дубом стояв шатер Петра 1 при пересуванні
військ до міста Полтава.
Ботанічна пам 'ятка природи місцевого значення «Мурафська
дача». Площа 5,2 га. Знаходиться в Володимирському лісництві.
Складні по складу, високопродуктивні насадження дуба віком
130 років. В надґрунтовому покриві — рідкі лікарські рослини:
конвалія звичайна, звіробій продірявлений, деревій, чистотіл
великий.
Гідрологічна пам 'ятка природи місцевого значення «Мурафа».
Площа 0,6 га. Знаходиться в с. Мурафа. Джерело сірчано-водної
мінеральної води. Відоме з давніх-давен, 3866 року його вода
використовується для лікування. Проведені в 1970 році аналізи
води Муравського джерела показали, що за одними параметрами
вона близька до типу кисловодського "Нарзана", за
іншими — до Берегівських мінеральних вод.
Гідрологічна пам 'ятка природи місцевого значення «Любівська».
Площа 5,8 га. Знаходиться на території Краснокутського лісництва.
• Місця пов'язані з життям і діяльністю видатних осіб:
В селі Основинці у 1809 році відомий акліматизатор і садовод-любитель
І. Н. КаразІн, брат знаменитого засновника Харківського університету,
заклав дендрологічний парк. Він продовжив і значно поглибив
справу акліматизації в Україні рідких рослин, причому головну
увагу приділив створенню розсадників для широкого розповсюдження
їх в різних частинах країни. І. І. Каразін виписував насіння,
черенки та окремі рослини з Японії, Китаю, Франції, Німеччини,
з країн Північної і Південної Америки. «Російське товариство
акліматизації тварин і рослин» відзначило плодотіюрт діяльність
1. І. Каразіна Великою золотою медаллю.
В селі Мурифа народився І. І. Кучугура-Кучеренко — видатний
кобзар, удостоєний в 1925 році звання народного артиста республіки.
В Пархомівці в 1884 році народився один з перших російських
авіаконструкторів і льотчиків Степан Васильович Гризодубов.
У 1908 році С. В. Гризодубов розробив проект свого першого
літака і мотора до нього. Майже все своє життя прожив у Харкові.
По батьківському шляху пішла дочка Степана Васильовича Валентина
Гризодубова — одна з перших льотчиць, Герой Радянського Союзу.
Село Мурафа батьківщина відомого кобзаря Віктора Лісовола.
|
